28.09.12р.
Доба що змінить відлік на завжди,
Й безжально змусить нервувати,
Появи нового в житті,
Що буде батьком називати.
Що змінить радощі буття,
І чесно дасть цьому оцінку,
Коли з'являється життя,
Це мій малюк, моя дитинка.
Це гордість і не край цьому,
Це щастя дійсно повсякденне,
Я щиро вдячний так йому,
Синочку, сину моєму.
А.А. Отченко
"Сину з нагоди 3-х річчя"
А все лиш тільки починалось,
Звелась до неба так луна,
І ми з коханою швиденько,
Все готувалися до сну.
Годинник майже дотягався,
Й опівніч ледве вже була,
Я споглядав на той животик,
І сонний пошепки шептав.
Моя розмова не тривога,
Я лише з вірою чекав,
Слова ось ті запали в серці,
Закривши очі я дрімав.
І швидко пробігом хвилини,
Кохана мовить тишком щось...
- " Ти не дрімай, вставай коханий",
І наголос - " Все почалось!".
І в ті хвилини пам'ятаю,
Підняв усіх на ноги я,
Й матуся, перша підвелася,
Й допомагала до кінця.
І ніч що тихо починалась,
Звернула швидко в усебіч,
Й таксі що мчало досить швидко,
Залишило чарівну ніч.
А далі тиша, пологове...
Години бувші у вікна,
Й одні думки все полонили,
Ну як дитина, і вона?
Та ніч що сну все полишила,
Чекати змусила мене,
Я пам'ятаю всі хвилини,
Думками сповнене усе.
І б знати щось, та невагомість,
Й кричати хтіла все душа,
Та ніч полишила неспокій,
Й світанок очі обвивав.
І доля певно підвернула,
Й надала спокій цим мені,
Бо лікар той дозволив бути,
З коханою в скрутні часи.
А далі все не передати,
Емоцій повна голова,
Немає слів щоб описати,
Як появляється життя.
І лікар радісно промовив: ...
- " Фіксуйте час, татусь вже ви!!!",
Я на годинник споглядаю,
А там тринадцята нуль три.
І спершу поглядом, кохана...
А далі швидко як малюк,
Хвилини перші я фіксую,
Й телефоную звістку цю.
Та час лунає досить швидко,
І третій рік, ось вже пішов,
Він все змінив, усі змінились,
Й мене він теж не обійшов.
Та день ось той він не забутній,
Він є в історії буття,
Миколки, сина, що кохаю,
Є днем народження життя.
І хочеться ще лиш сказати,
Та не почує те вона,
Хоча і буде це читати,
Та не вбачати те що я.
Не цінувати ті хвилини,
І котрі завжди був поруч я,
Й не пам'ятати того щастя,
Коли ще и були сім'я.
Та є лише слова подяки,
За сина мого у житті,
За все що було і за втрати,
Це є лиш досвідом мені.
За те що змусило змінитись,
Хоч і самотність обвива,
Для сина всього добиватись,
Бо він це й є моє життя.
27.09.15р. А.А. Отченко
ID:
612471
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.10.2015 21:27:14
© дата внесення змiн: 10.10.2015 21:27:14
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
