Попереду ще один іспит.
Остання моя монологія.
У когось любов є, і віскі.
В мене СУЛМ. Морфологія.
Це зовсім не та математика,
Тут все набагато складніше.
Певно, не стане вже гірше,
В мене — словотвір і граматика.
Є купа безкраїх проблем.
Наприклад, немає хлопця,
Або вже не світить сонце,
Зате є три типи морфем.
Це все для мене вже не ново,
Відразу щоб стільки проблем.
У слова хазяїн — основа,
У літературі — Рабле.
Я не піду на побачення,
Бо дещо мені заважає.
На щастя, ніхто не знає, —
Граматичне й лексичне значення.
Я ж покохати не встигла!
А він уже зникнути встиг.
Любовний мій фронт — затих.
Залишилася парадигма.
Для мене моя уніформа —
Блокноти, книжки і довідник.
Хто зробить більше, політик?
Ні, — дієслівна форма.
Його я кохатиму досі,
Любитиму я повсякчасно,
Це — категорію способу
Давньоминулого часу.
Твоя поведінка — моральна
За будь-яких тільки обставин.
А в мене прислівник. Модальний.
Ні, не додаток. Обставина!
Найкраще — усе позитивне,
І настрій, характер і гроші.
Хоч з ними не всі є хороші.
Не всі, що є предикативні.
А парубок він симпатичний,
Та тільки писати не вміє.
А схоче навчитись — зуміє,
Я більше люблю синтаксичних.
Аби тільки був він порядний.
Чи столяр, чи пекар, чи лучник,
Хай буде єдиний підрядний
Улюблений в світі сполучник.
Можливо, піймаюсь у пастку,
Якщо я тебе не любитиму.
Та як же його я хвалитиму,
Правопис не знаючи частки?
Я бачу всі сни кольорові,
І ти в них присутній постійно.
Частини є мови — службові,
Частини тут є самостійні.
Як бачите, ще один іспит,
Остання моя монологія.
У когось любов є, і віскі.
В мене — СУЛМ. Морфологія.
16.06.15.
