Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
Колись давно- давно я писала російсьлою :
Не нашел ты мужества,чтоб сказать -прости.
а заставил мучится,плакать и грустить.
Та весна покрылася павшею листвой...
Что с тобой случилося долгожданный мой?-
Мені зрозумілі всякі переживання і жалі повірте.Ви Анатолію дивовижна ллдина,з добрим серцем.Мені здається чи насправді вас хтось образив .Простіть це не моя справа,просто пишете так чуттєво і по справжньому.Все мені дуже і дуже близьке.Вибачте ще раз і обовязково пишіть.
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний Ваш вірш, тільки сумний... Осінній настрій... Щиро дякую Вам!
Я аж проснулась від твого "потопу"
Солоні сльози розбудили мня,
Піду поставлю в чайнику окропу,
Лечу спасати,сіла на коня...
Ну й що,"згоріли всі мости",будуй новенький!
І знову тую річку перетни!
Ти ж бо юнак іще, козак гарненький!
Прийди до неї знову,в очі зазирни!
Що!!!Бігти тЕбе витирать!Сушить обличчя???
Ну що робить з тобою,козачок???
Затям!Мужчинам плакати не личить!
З'їж краще з маком мій медяничок!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тихенько я хропів у сні
Та раптом кінь загупотів!!!
Дивлюсь це Валя на коні
В руках таріль медяників
А ще хустинка, метрів два,
Щоб мені сльози витирать
Ну, думаю, оце дива
Який вже сон! Вже досить спать
Ранкову каву б заварити
Та ще, є пляшка коньяку
Ну як можливо пропустити
Дружню нагоду отаку! Дякую за настрій!
Ну от Толю сумуєш знову..і чому? Пишеш з кожним разом все більшу і більшу красу та нотка суму весь час присутня...Не треба друже не сумуй, бо і самій сумно стає...Вірш надзвичайно красивий добрий і в ньому присутнє твоє тепло як серця так і душі...обожнюю тебе читати...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От кожного разу твої коментарі так гріють душу мені... Дякую величезне, Наталочко! Мені приємно, дуже!