Закружила каруселью всех прохожих осень,
Зазвучала в поднебесье птичьим стоголосьем,
Удивила листопадом и дождя капелью,
Приукрасила калину красным ожерельем…
Заплела пространство нежной паутиной тонкой,
Улыбаясь бледным солнцем, крадучись тихонько,
Шаловливо по утрам дует ветром в спину,
Разукрасила на клумбах ярко георгины…
Солнышко лежит вальяжно в небе на перине,
Вдоль дорог горит огнями красная рябина,
Облака плывут по небу медленно и чинно -
Волноваться и грустить, кажется, что нет причины…
Но не все так благочинно, как под небесами -
Каждый день душа рыдает и скорбит словами…
Олю, а це виперекладаєте з укр. мови свої вірші, чи це - нові?
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не дослівні переклади, а рімейки, тому що тексти відмінні, частково запозичений сюжет, але під час роботи над текстом виникають нові образи та алегорії... Я раніше у відгуках написала про свій намір створити ОСІННІ ЕТЮДИ на російській мові, бо вичерпала себе і не можу знайти нові теми...
Барвиста замальовка з такою мінорною кінцівкою... Навіть серед краси і гармонії природи знаходиться привід для смутку і тривоги... Хай частіше струни душі налаштовуються на позитив!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби-то знати, де той позитив у сьогоденні шукати...
Хоча я розумію, що багато залежить від сили волі людини і бажання жити та радіти...
Дякую, Наталочко, за позитивний відгук і побажання оптимізму
сердце отзывается на красоту природы, а в душе лежит печаль
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По-прежнему у нас главная беда - война
Поэтому у меня грустная радость... Рада, что жива, что осень теплая, яркая, сказочно красивая, но посмотрю новости и понимаю, что радоваться бурно как-то неудобно...