Життєдайно дихає море…
Берег цілує хвилями.
Якщо ти матимеш горе –
Втопи, обернЕться перлинами.
Складай печалі у кошик,
Заварюй у термосі каву
(Цукру – декілька ложок),
Сідай в автівку іржаву.
Вези свої біди дбайливо
До синього Чорного моря.
«Що сталося?» - хвиля грайливо,
А ти їй: «Візьми моє горе».
Незчуєшся, як його вхопить,
Закрутить, підкине – і щезне!
Камінчики берегом котить –
То теж чиєсь горе важезне.
Розвієш печалі за вітром,
І морем серце промиєш,
Мов воду з-під крану фільтром.
Себе врятувати зумієш.
Благаю, візьми із собою!
Я теж хочу моря…і волі.
Воді цій, закутій зимою,
Я можу позичити солі.
Цікавий вірш! 
дякую)
