«die ratten mögen
in ihren löchern bleiben
das haus noch lange stehen…»
(Gerhard Jaschke)*
Бажання
Сповнює кожен листок
Осіннього дерева листомрій.
(Хоча, час їм уже облітати)
(Час змінювати колір)
(Час помирати)
Я хочу знати,
Чому так розходяться кола
В калюжах вітряного вересня,
Коли важкі ваговиті води краплі
Падають з сірого неба
(Не неба – чавунного дзвону)
(А вже йдуть дзвонарі,
Що будуть калатати реквієм:
Голос Неба.
Хоч жодний із дзвонарів
Не схожий на Квазімодо –
Реквієм.)
Тобі не пасує бути вульгарною,
А ти йшла калюжами віршів,
Чи то віршоподібних ієрогліфів асфальту
(Скільки років пройшло!)
Як добре знати
(Яка насолода!)
Бажання сірих щурів,
Що ховають свої чорні вологі носи
Серед тріщин минулого,
Серед пивниць вічного вчора,
Серед позавчора середи
(Місто, де кожна П’ятниця Скорботна),
Після якої інколи йде дощ
І настає четвер
(Молодість – теж четвер),
Знати
Бажання іржаводахих споруд
(Будинків – стіни цеглою),
Що вже тисячу літ
Кажуть сновидам: «Двері!»
(Тобі так не пасує дивитись на осінь)
(Але я про це тоді не сказав)
(Нічого)
(Хоча все навколо кричало
Про свої недоречні бажання
Навіть місто, якого немає)
Я загорнусь в чорний плащ,
Буду йти вулицями того вересового міста
(Вікна кольору вересу)
Один,
Доки не настане вічність.
Примітки:
* - «щурі бажають
лишитися у своїх норах
будинок – стояти далі...»
(Герхард Яшке) (нім.)
Голос дощу... Мабуть справді щоразу інакший... Але не відмовляйтесь від своїх рядків про кола, що розходяться в калюжах вітряного вересня - дощі пишуть тільки літеру О. Я це точно знаю, дощ каже "О! Ще одна крапля! О! Ще одна! О! О! О!......"
(Окличні знаки приписала я. Дощі не ставлять розділових знаків...))
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Ви ніколи не пробували прочитати
Те, що пише в калюжах дощ?
Він пише тільки одну літеру)
НМД її треба читати з радісною інтонацією)
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дощ пише різне - особливо в калюжах. І не тільки одну літеру... І він не тільки пише, але й говорить. Його слова легко почути і розібрати - і говорить він теж різне - і веселе, і сумне....
Щурі втікаюють, вони хитрі. Але дзвін неба, він пролунає, він дасть знак, що кара прийде, неминуче. їй не пасує вульгарність. Але її провокують на те, щоб вона проявляла її. А плаащ треба скидати іноді, той чорний.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий відгук! У кожного мої метафори викликають свої асоціації і думки....