Горів Донбас у полум’ї війни.
Ламались долі. Сліз навколо – ріки.
І люди гинули, безкарно, без вини.
Забути неможливо це довіку.
В село розбите в’їхав бетеер.
Без вікон хати… Порожньо навколо…
Ані людей, ані собак тепер…
Німа й забута височіла школа.
І раптом, ніби гриб, із-під землі –
Мале, брудне хлоп’я, коротконоге,
Йому сам Бог тут вирости звелів,
Щоби життя продовжити мав змогу.
Водій на гальма різко надавив,
Машина ніби враз заскавучала…
Хлоп’яті хліба, ще чогось дали…
Воно ж, налякане, дивилось і… мовчало.
«Німе, мабуть, – подумали усі, –
Та це й не дивно…» Погляд на руїни…
І не змогли його залишити бійці –
Захисники були це України.
Хлоп’я шмигнуло у відкритий люк
(Давно хотілось із бійцями сісти),
Маленьким серцем відчував малюк:
«Тут добрі люди.» Очі, ніби іскри…
І хлопчик став поспішно говорить,
Як на очах у нього… вбило маму,
Як жив він до цієї ось пори,
І що в селі нікого вже немає…
Боєць зі Львова слухав ті слова,
І блиснули його вологі очі,
Невміло їх під віями сховав:
«Хлоп’я покинуть – непростимий злочин.»
Він до грудей горнув чуже дитя
І слухав ритм схвильованого серця.
«Я заберу тебе в своє життя…»
Рука бійця лежала в хлопця жменьці.
5.09.2015.
Ганна Верес
Читаю, плачу й сліз не витираю,
колись і я таке пережила,
і що таке війна я добре знаю,
тоді була з германцями війна,
тепер нас "брат російський" убиває,
чи це перевернувся світ,
чи Бог нас за гріхи карає?..
Ілеєчко, знаючи твою чутливу душу, я чекала на твій коментар. Щиро вдячна. Творчих здобутків тобі на все життя, бо творча людина - особлива людина: вона живе допоки, доки творить, а коли її залишає Муза, починається існування, але не кожен здатен тліти. Довгих років тобі, творчого горіння , благополуччя тобі і твоїй сім"ї.
Цей вірш має життєву основу. Історію про хлопчика розповів мені наш односелець, учасник АТО. Він і зараз у Донбасі. І то правда, що захотів усиновити дитя чоловік із Західної України. Мені здається, було б доречно, щоб цей твір почитали і росіяни, і донецькі, напротивагу історії з четвертуванням хлопчика. Ми один народ, і сироти - наше спільне горе. Дуже дякую за коментар.