Запитався у мене мій син
Підійшовши до атласу мапи:
«Ти не знаєш на ній де тут ми?
Покажи, я ж не вмію читати»
І домовились з ним ми про те,
Що він пальчиком буде водити,
А я скажу коли попаде,
Мандрувати поможу по світу
Почалася розвага ота,
З Антарктиди по різних усюдах,
Океани минали й моря,
Взнаючи, що під пальчиком було
Континентів пройшовши немало,
Пробирався крізь сушу і воду,
Аж якось вже потрапив нарешті,
У стареньку матусю Європу
Роздивившись Італії чобіт,
Перетнувши балканські хребти,
Він скупався у Чорному морі,
Посушитися виліз на Крим
І тримаючи пальчик спитався:
«А кусочок той таточку чий?»
Я вагався й не знав як назвати,
Буркнув: "Крим це, ти дальше веди»
Хлопець вів з неохотою й сумом,
Повз Азовські все плив береги,
Й до Донбасу ось так дотягнувся,
Тикнув пальцем і мовив тоді:
«Ну а це вже скажи мені тату,
Тільки правду будь-ласка скажи,
Це ж напевно і є Україна,
І чому в тому ж кольорі Крим?»
Помовчавши, шукав що сказати,
Як усе пояснити йому,
Підійшов і легенько обнявши,
Нашептів тихо сповідь таку:
«Сину мій, моя люба дитино,
Все що бачиш у кольорі тім,
Є твоя і моя Батьківщина,
Тільки ворог прийшов у наш дім»
Я мовчав, він ж дивився на мене,
Потім зжавши малі кулачки,
Грізно крикнув: «Я виросту тату,
Й прожену їх уже назавжди!»
Не питався вже більше мій син
Підійшовши до атласу мапи:
«Ти не знаєш на ній де тут ми?»
Знав, не вміючи добре читати …
ID:
602447
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 27.08.2015 13:34:42
© дата внесення змiн: 27.08.2015 13:48:27
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
