Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валерій Яковчук: Оґюст Анжельє, Серце - ВІРШ


Валерій Яковчук: Оґюст Анжельє, Серце - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3

Пошук


Перевірка розміру




Оґюст Анжельє, Серце

Як моїм серцем став я вільно керувать, То положив його в розкриті дві руки, В прекрасну білість рук, де ждала благодать, А дотик рук тих був чудесний і м’який. І серце трепетне щасливим там було, Мов тиха пташечка в затишному кублі, Там вітер не шумів, там сонце не пекло, Туди не досягли тривоги і жалі. Та раптом дві руки в каблучках золотих Зробились наче лід – холодні і тверді, Стиснувши серце вмить в обіймах льодяних Останнім потиском – в печалі і біді. Здавалось що вони хотіли в небуття З собою взяти – у могили темноту, Де голубий сапфір, окраса їх життя, Втрачає назавжди яскраву красоту. Та Смерть розтиснула всі пальці на руках, Зробила льодом те, що ніжило теплом, І серце випало, як падає на шлях Нещасна горлиця з поламаним крилом. Auguste Angellier Un cœur Sitôt que j'eus le franc usage de mon cœur, Je le mis en des mains qui s'ouvraient pour le prendre ; C'étaient de douces mains, si belles de blancheur, Dont le toucher était délicieux et tendre. Heureux et frémissant de les sentir sur lui. Mon cœur, comme un oiseau, resta dans leur caresse ; Les vents n'ont parfumé, le clair soleil n'a lui Qu'à travers leur tiédeur de nid et leur mollesse. Mais, un jour, ces deux mains aux fins doigts cerclés d'or, Devinrent brusquement glaciales et roides, Et, le serrant toujours par un dernier effort, Se crispèrent sur lui dans des étreintes froides. Elles semblaient vouloir ne pas l’abandonner, Et vouloir l’emporter dans la tombe avec ells, Où les clairs saphirs dont elles aimaient s’orner Allaient, à tout jamais, perdre leurs étincelles. Quant la Mort, qui déclôt et qui vide les mains, Les força de s’étendre ouvertes et glacées, Mon cœur leur échappa , tel que sur les chemins On ramasse un ramier aux ailes fracassées.

ID: 599905
Рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата надходження: 15.08.2015 21:53:55
© дата внесення змiн: 19.08.2015 14:34:39
автор: Валерій Яковчук

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Вікторія Т.
Прочитаний усіма відвідувачами (320)
В тому числі авторами сайту (4) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Вікторія Т., 19.08.2015 - 02:24
Нічого, добре, що Ви їх відшукали. Шкода було би втратити, особливо два останніх рядки.
 
Валерій Яковчук відповів на коментар Вікторія Т., 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторіє, за увагу до моїх перекладів і високу оцінку моєї праці!
 
Вікторія Т., 16.08.2015 - 21:35
Так, так зрозуміліше.
 
Валерій Яковчук відповів на коментар Вікторія Т., 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
P.S. Прошу мене вибачити - при перекладі вірша я випадково пропустив сторінку із закінченням. Виправляю свою помилку.
 
zazemlena, 16.08.2015 - 15:36
цікаво give_rose
 
Валерій Яковчук відповів на коментар zazemlena, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
 
Вікторія Т., 16.08.2015 - 02:56
Гарна метафора в поета із серцем, покладеним в чужі долоні...Що ж,ніколи не можна бути впевненим, що ці долоні завжди будуть гостинними.
 
Валерій Яковчук відповів на коментар Вікторія Т., 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторіє! Я трошки змінив мій переклад, намагаючись виразити моє розуміння цього вірша - це те, що ці руки забрала смерть.
 
Віктор Хадсон, 15.08.2015 - 22:25
Після того, як я прочитав цей вірш, мені стало соромно, що я не знаю французької мови.
 
Валерій Яковчук відповів на коментар Віктор Хадсон, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за увагу до мого перекладу! Прекрасна мова, тому ніколи не пізно почати позбуватися сорому. Бажаю успіхів!
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Насущний
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Себевид
Синонім до слова:  Туман
Genyk: - Тимчасова ревність...
Синонім до слова:  Люстерко
*SELENA*: - верцадло, свічаддя
Синонім до слова:  звук
Sin el mar: - Мелодія, голос.
Синонім до слова:  пульт телевізора
Alex-dr_7(tericon): - дистанційка́
Синонім до слова:  пристосуванець
Alex-dr_7(tericon): - мутаціонер :D ́
Синонім до слова:  ревнувати
Ксенія О: - Кохати через край
Синонім до слова:  ревнувати
Genyk: - Очманілювати
Знайти несловникові синоніми до слова:  ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  дерево
Genyk: - ПТАХОДІМ
Знайти несловникові синоніми до слова:  дерево
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Юхниця Євген: - Супер!!! Дуже цікаві у всіх слова!́
Синонім до слова:  звук
Genyk: - Тишорух
Синонім до слова:  зайнятість
Genyk: - Часоповинність
Синонім до слова:  звук
Master-capt: - Тон. Нота. Грім. Відлуння.
Знайти несловникові синоніми до слова:  пульт телевізора
liliylo: -
Синонім до слова:  зайнятість
Svitlana_Belyakova: - убивця часу
Знайти несловникові синоніми до слова:  зайнятість
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  звук
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Cвітлана: - ритуал
Синонім до слова:  Звичка
геометрія: - надбання
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - пшонка :D
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - житник
Синонім до слова:  пристосуванець
Лісник: - слимак
Синонім до слова:  Хліб
Юхниця Євген: - Запечена пшеничка
Синонім до слова:  Звичка
Анна Клименко: - марутня
Синонім до слова:  Хліб
Анна Клименко: - сонцекруг
Синонім до слова:  Звичка
СУЛ: - практика, манери, стиль...
Синонім до слова:  Звичка
Ольга Ратинська: - Приліпучка
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Нові твори