Ми зустрілися випадково -
Погляд душу наскрізь обпік!..
І застрягло у грудях слово,
Зупиняючи плину лік...
Скільки часу спливло відтоді!..
Скільки весен минуло, зим!..
Відспівало слізьми мелодій,
Відболіло грозою рим...
І ця зустріч - миттєвий спалах...
(Серце ж тьохнуло, як колись!..)
Та спокусу давно приспала,
Ти з покутою забаривсь...
Серце, тихо, мовчи, не треба
Ворушити старий вулкан;
Відпусти сум'яття у небо,
Не ступи у новий капкан!
Що горіло - давно погасло,
Що цвіло - поросло в бур'ян...
Де іржа, не сколотиш масла,
Якщо душу скорив обман!
Не тривож надаремне долю!
Йди собі, як колись... пішов...
Більш ніколи вже не дозволю
Розтоптати святу любов!
ах, серце-серце
все вірить! ..все ще..
у щастя-долю,
іде в неволю,
горить у мрії,
шука надію
в найменшім слові,
в пустій розмові,
в холоднім жесті,
в порожнім серці....
не рвись! не треба!
...не твОє небо....
Дуже красива, мелодійна, трепетна поезія, Оксаночко!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Ти зі мною щастя не знайдеш...
Не руйнуй що є...
Наша пам'ять збереже...
Любов що у нас була...
Вибач зрозумій...
Я розлюбила"...
"Обман за обманом і знову я тобою зломана"
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00