Не вір мені, що я тебе забув.
Чого лише з розпуки не напишеш!
Нас поєднало чарівне колишнє.
Воно зовсім не визнає табу.
Не вір мені, що я тебе люблю.
Уже давно усе перегоріло…
Але якби де продавались крила –
Не рахувавсь би з вартістю валют
Щоб облетіть куточки наші всі
І кожному поглянути у очі,
І стріти погляд лагідний дівочий,
Й вернутись знов до зоряних часів.
Де я на тебе пристрасно молюсь.
Де зачинилась поміж нами брама…
Наша любов, огранена роками –
Як діамант у крапельці жалю.
ось жінки-панянки розсипалися у хвалі і емоціях - і я свій голос чоловічий подам: річ варта отого діаманту!
і чоловіки мають бути - і бувають чуттєвими, і тримати в пам"яті сокровенне вміють, і минуле не зраджують... і ціну любові знають, якщо і не звела вона навік два серця...
Люблю цю тему.......
Спасибі Вам! 
