Небо блакитне схилилось над стиглим колоссям
Мов рушники журавлі понад світом пливуть
Чорне з червоним в історії переплелося
Сонячні мрії у світле майбутнє ведуть.
Отча земля, найсвятіша для нас Україна,
Думка про тебе сягає безмежних висот.
Всіх нас єднає це слово просте і нетлінне –
Всі ми один український великий народ!
Приспів:
Квітни в віках волелюбна і вільна країно!
З вірою й правдою йди до любові й добра.
В мирі і дружбі завжди будь міцна і єдина,
Сильна й прекрасна, як хвилі величні Дніпра!
В кожному серці любов до Вітчизни безмежна
Непереможно і щиро горить як вогонь.
Щастя тобі, Україно моя незалежна!
І благодаті зі щедрих Господніх долонь
Не те щоб хочу применшити роль і велич нашого державного гімну, але у Вашому є те, що має бути у справжньому гімнові (але у нашому на жаль немає: слова магнетичні, от і накликали ворогів. тількио от не зникають, як роса) - справжні, чисті, добрі помисли, світлі думки і бачення яскравого майбутнього
Справді гарна життєствердна ода, грамотний розмір... На мою думку, для гімну, якби повтор чи приспів. Напевно, тоді б вистачило трьох куплетів.
А тут нехай чотири, бо ж гарна величальна!
Дякую, Андрійовичу за рецензію.Приємно, що звернули увагу. Я подумала так: якщо навіть припустити, що з моїм твором працював би композитор, то запросто можна взяти третій куплет за приспів.Гарного Вам літа!