Ти за екраном монiтора.
Мiж нами прiрви i мости.
Мiж нами ями та забори,
Але для мене рiдна ти.
Мiж нами сотнi кiлометрiв,
В'язниця часу, ланцюги..
Бува, мiж нами мов мiлiметри,
Водночас, ми мов береги,
Що в океанi, протилежнi..
Вже скiльки мучимось отак.
Одне вiд одного залежнi,
А бути разом - аж нiяк..
Ця вiдстань.. Чесно, вже набридла.
Скiльки бажань нам поламала.
Розбила вщент все, клята видра!..
А ми докупи їх складали,
По щiпкi, мовчки, на пiдлозi.
Немов якийсь ми пазл складали..
В думках мабуть були в дорозi,
Ми першу зустрiч малювали..
I знаєш, сидячи отак,
Тебе я поряд вiдчував,
Твоє дихання рiвне, в такт,
Не втримався i обiйняв..
Твiй образ.. Потiм схаменувся.
Нема ж тебе.. В оману ввiв
Мене твiй образ. I вжахнувся:
"Невже тобою захворiв?.."
Хоча, ти знаєш, це приємно,
Хворiти кимось якийсь час.
Якщо ще й знаєш, що взаємно,
Це дiйсно дар для хворих, нас.
Мабуть, не втримаюсь, зiрвуся,
I пролечу всi кiлометри.
До тебе зрання я примчуся,
Через усiх проблемiв метри..
I тихим голосом скажу,
Обнявши нiжно i легенько,-
"Зустрiлись. Все не вiдпущу
Нарештi разом, моя рiдненька."
Знаєш, насправді, відстані фізичноі нема і є. Важливо вчасно розуміти, що тобі потрібно і що саме це тобі потрібно, щоб зберегти і не втратити. Можна і треба іти на жертви заради тепла, обіймів рідноі для тебе людини, коли вона є, тут у тепервшньому, стоіть перед тобою. Жертви після або для того, що вже позаду-марні.
ох.. це просто вірш. просто були почуття. зараз нема. тож і не хочу це колупати знову) не тому шо там боялче буде згадуючи, ні. геть не боляче. просто не хочу бо то минуле і нема сенсу тут шось думати про те що вже було
гарний вірш 
а як (і де) Ви його знайшли?
