Коли тумани бродять на світанку
В долинах, що розкинулись між гір,
Долає шлях красива Галичанка
Із мрійних снів – в буденний, звичний двір.
В її незмінній полотняній тайстрі
Є яблука і місяця ріжок.
Ночами їй нашіптує Чугайстер
Легенди втаємничених казок
Та вірші - феєричні, незрівняні,
Що душу читача беруть в полон,
Але Чаклунка віддає Роману
Палкого серця заповітний трон.
Та Гостя з втаємниченого лісу
Мене водила в смерековий рай.
Над водоспадом підняла завісу,
Весь Прикарпатський показала край.
Ми в хитавиці підвісного мосту
Серцями і руками - заплелись.
Тож – дякую, Наталю, люба Госте,
Що доля разом нас звела колись,
Таких несхожих зовсім – поєднала,
Ромашку з маком – у вінок вплела,
Спасибі, мила, і тобі, й Роману
За дивоквіт – любові та тепла!!!
Ось на такому підвісному місточку, стояли, узявшись за руки. Хіба таке забудеш?
Красно дякую, Наташо, тобі і Роману за таку незабутню подорож у Яремчу, за екскурсію і за тепло!
Дуже гарно! Бажаю, щоб таких відкриттів у житті було багато, щоб дружба нашіх поетів виходила за рамки віртуальності сайту, та дружба ставала реальністю в очному спілкуванні!
от справді не звикла,щоб мені вірші присвячували...це я тобі дякую!Іруся, за незабутню зустріч за твоє тепло,світло,і щирість стосунків...думаю,цю подорож ми не забудемо ніколи!
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не бачили, сонечко... Ми з краєчку все зачепили... Пробій - гарно роздивилися, з усіх боків! Тунелі в горах - бачили. Підвісний місток. Церкви дерев"яні. І гори, гори, смереки, море квітів, будинки мальовничі, колодязі з журавлями. Неймовірно гарно! Роман вміє класно розказувати, все показав, розказав. Але це була подорож одного дня, туди й назад.
************************************
Ще мені ввечері треба було встигнути до Франківська на 18-ту годину до театру. Саме давали оперету "ШАРІКА, або кохання січового стрільця"
Гарні слова! Не бачу присвяту, приходиться догадуватись! Але приєднуюсь!
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, як же! Це ж нашій Наташі Гості! Я була у Івано-Франківську, і Наташа з Романом повезли мене на машині - показати Яремчу, Прут, і гори, і водоспади!
так людина відкриває собі - як не дивно! - частку самої себе у дивосвіті іншої людини, так зароджується єднаня душ, так починається краса справжньої дружби, за яку вона такими фразами із серця свого шле подяку тій іншій душі - де тепер і її крихта світу лишилася, - щоб до неї вертатися пм"яттю і словом.
не знаю, ким ви можете бути у досконалості своїй, керівником, космонавтом, кухарем, мамою, але вдячною людиною, доброю подругою і майстринею слова - достеменно
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую - за теплі слова. ще досі та подорож мальовничим краєм - у серці. і залишиться там - назавжди.