Так сперечатись.... аж до посиніння!
Про суть життя.... про вищі із основ...
І не зважати на сердець спустіння,
що без тепла замерзнуть тихо знов....
Так віддано свої тримати межі....
Щоб у слабинці не побачив світ!...
..І у дзвінкій знов спати порожнечі.....
Й плекати сумнів... ти ж любити міг!
Так берегти розпачливо тривогу!
І відганяти гордо ласку й сміх...
...Ще дасть востаннє щастя засторогу:
впусти кохання! Ніжність - це не гріх.....
Інакше... будеш дні свої тягнути
пуста... й холодна, хоч іще... жива....
І мрія враз все ж дасть себе відчути:
ліміт урветься - вдарить тятива.....
Так цілуватись - аж до посиніння!..
Повз суть життя, повз вищу із основ...
Сумісним жаром сирість всю осінню -
Перемогти, разОм спаливши мов
У ліжку нашому, велику купу дров!
насправді все просто і починається те просте щастя із.... поцілунків,
люди чомусь люблять складнощі та трагедії, маскувати невдачі високими теоріями та гучними глибокодумними фразами.
Ми ж з тобою знаємо, що будучи простішими легше зловити глибину
Скільки мудрості і правдивої глибини!.. Часто впертість і гордість ламають людині життя... Потім, звісно, картаємо себе, що десь чомусь не поступилися, задерли голову, не зробили крок назустріч... Але вже пізно...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
людина слабка....
Дякую за ваші роздуми і щедрі гостини, рада вам
що то є роки молоді: єдиний лейтмотив, на самих високих нотах, в одні сфери Венери направлений погляд серця, лише одна тема душею володіє - і на всі голоси почуттів - нескінченна пісня кохання!
ех, мені би зараз у ваші літа, і яких би я заспівав!..
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цьому почуттю вічному роки й вік не завада! Касьяньчику, приєднуйтесь!Дуетом співати набагато приємніше
Гмммм... Розумно написано....о так через гордість можна і осліпнути....а ніжність і справді не гріх, швидше благодать, тому хто отримує іі...ти Фіночко гарно розмислюєш так що і інші задумуються...Чудовий вірш молодчинище!!!!!!