Чому стоїш? – проходь сміливіше
В моїй оселі замість две́рей арки
На кухні в шахи грає тиша
І налива́ самотність у порожні чарки
Тримають сумніви? – залиш їх у вітальні
Для них є шафа й за́куток зручний
Шопен і Шуберт розчинились в спальні
Дзвінкими нотами у час нічний
Не озирайся і не бійся – бий, кида́й
Сховав далеко я весь посуд з кришталю
Ну що, красуне, кава або чай?
Чи по гіркому те́рпкому зіллю́?
Ну що ж, вирішуй – бути чи піти
Не звик я го́стей за́ руку тримати
Мені не зрозуміти вашої мети
Чому вас тягне до чужої серцю хати?
22.06.2015
Ха хаааа....з запам'ятовуванням бачу трiшечки проблеми, але я думаю ми це поправимо двокiлограмовою шоколадкою...головные щоб там нiчого не злиплося))))
Serg_maestro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже гарний вірш!
І Шуберт, і Шопен! І кава, і гіркий напій. І спальня відкрита. От тільки насторожує, що кришталь схований. Шкода позбавтись кришталю заради чарівної жінки?
Serg_maestro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Та ні. Не шкода. Насправді нічого не шкода. То тільки збираюся кожного разу щось вберігти, але все одно потім віддаю все до останнього, бо від тих чар нічого не сховаєш. Та й бажання нема ховати, коли на душі тепло