Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Акіко: Свята картопля - ВІРШ

logo
Олена Акіко: Свята картопля - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 4
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Свята картопля

Олена Акіко :: Свята картопля
Лірично-кулінарний нарис

Якщо простежити моє життя від самого початку, то найчастіше спливає образ картоплі. В дитинстві, спочатку то було пюре, пізніше - з грибами, потім смажена картопля (її смажив найчастіше дідусь). А в селі зварену картоплю ставили у великій тарілці на стіл і кидали туди шматок масла. Я намагалась вхопити побільше масла, так було смачніше, а бабуся зауважувала, що іншим же буде не так смачно. Потім були деруни, зрази. 

Коли картоплю садили, то була велика робота, але все це відбувалося без мене: в брудні весняні часи я село не відвідувала. Влітку неодмінно збирали колорадських жуків. Ми кидали їх у банку, і коли вона наповнювалася, заливали керосином, воняло добряче! Одну таку банку я навіть підпалила. 

Бабуся однного мого знайомого розповідала, як вона вижила під час Голодомору завдяки картопляним лушпайкам, які отримувала від тогочасних "панів" за допомогу по господарству.

Якось я збирала картоплю. Чоловіки копали, жінки вигрібали і складали. Такий розподіл праці пояснюється якістю грунту, а саме, чорноземом. Я була в купальнику і добре засмагла в той день. Бабуся не дуже була задоволена моїм зовнішнім виглядом, бо хвилювалася, що сусіди скажуть? Не приходили, нічого не казали. А попрацювали ми завзято, втоми я не відчула одразу, а вже наступного дня загули всі м'язи. 

Далі пізнання життя було повязане із кулінарією. В школі нас добре навчали, як готувати страви. Уже після школи, коли я навчалася в КПІ, якось під час канікул, біля полудня, завітав до мене один знайомий, досить близький на той час. Після того, як пару годин ми провели разом, загадав мені, щоб я його нагодувала, сам і запропонував меню: картопля варена і м'ясо. М'ясо я знайшла в холодильнику, а коли картоплю варила, він іще спостерігав і вказівки давав, як пом'яти, чого (що?) покласти. Я уважно слухала: ну, не знав він, що в школі я все це вже вивчала... Так я приготувала пюре. Опанувавши це блюдо на практиці, я чомусь твердо вирішила з ним більше не зустрічатись. Він ще приперся у мій день Народження, приніс пляшку шампанського та цукерки (моя бабуся завжди хотіла щоб я була лікарем), але я його швидко відправила: ось-ось бабуся, кажу, прийде готувати тортик. Чесно кажучи, тортик скуштувати я його так і не запросила. 

Інший знайомий, який також був досить близьким, якийсь час, одного вечора зайшов до мене в гості. Батьки тоді поїхали у село, а суботній вечір завжди гарний час, прайм тайм. Цей хлопець вирішив питання їжі в іншому порядку, тобто, прийшовши, трохи побалакавши, захотів підкріпитись і замовив смажену картоплю. 

Тут він приймав активну участь: і як нарізати хотів настанови дати, та я дуже швидко по-своєму нарізала, не встиг. Але згодні ми були в тому, що олії треба побільше і посушити чимось необхідно картоплю перед тим як смажити. Перевертати краще тільки один раз, щоб не поламати, солити в кінці, щоб хрустка була. Естет! Та всі вони були естети, бо я завжди виглядала і виглядаю естетично правильно.

Картопля видалась смачна! Навіть, здалося, що ми приготували її замало. Нічого визначального, окрім приготування смаженої, картоплі, я про цього знайомого не пригадую. На тому я і полишила наші зустрічі, якийсь він був непевний (може у собі непевний?) 

Наступний рецепт - деруни. Особливі, дуже смачні, я закуштувала у однокурсника. Його тато готував чудові пісні деруни, правда подавав їх до столу зі сметаною. Саме тоді я переконалась, що яйця і борошно в дерунах зайві: тільки калорійність підвищують і швидше відчувається, що багато з'їв. У ці пісні деруни входить тільки картопля і цибуля. Так я до цих пір їх і готую. Дуже вдячна татові колишнього однокурсника за рецепт. 

Так, картопляні страви завжди відігравали провідну роль в моєму житті. Тепер мені здається, вони були (і можливо продовжують бути) рушійними колесами прогресу моїх приватних стосунків.  

Не саме на дерунах, а пізніше, історія з однокурсником також закінчилась. 

Був іще один сусіда, (Englishman in Kyїv) який перевіряв мої здібності в організації чайної церемонії. Думаю, що він залишився незадоволеним. Але на цьому він не зупинився. Придумав таку історію, ніби виходив до сусіда, ключ не взяв, тепер сусіда (називний відмінок!) кудись пішов, і ось, тепер він опинився один у коридорі, та ще й  голодний. Ну я так і повірила! Саме з такими типами, які все ретельно розраховують (пам'ятаючи про мій провал в організації чайної церемонії), такі нісенітниці і трапляються, як от, наприклад, забув ключ. Ну то все мої роздуми, а тоді,  в той день, він попросив мене приготувати омлет. Це ми в школі вже вивчали і готувала я це блюдо багато разів. Але, виявляється, він хотів, щоб я додала до омлету смажену цибулю і тертий сир... Сир я потерла, а цибулю вже не смажила. Господиня сама вирішує, чи треба їй зараз запах смаженої цибулі в помешканні, чи ні. Сусід поїв, посидів, ми ще й  трішки поспілкувалися. Коли його батьки овернулись, він відразу пішов додому. Ще потім мене Новий рік зустрічати запрошував, дивак, більш того, пропонував у нього заночувати! Кажуть, як рік зустрінеш, так і проживеш, то я весь рік і відмовлялась десь заночувати... 

Все минає, але картопля росте нова. Кожного року ми радіємо молодій картоплі і, передчуваючи задоволення посипаємо її укропчиком. Куштуємо, заплющивши очі. Смакота! 

Я собі так гадаю, що надалі з усім цим кулінарним мистецтвом буду поступати так: як тільки зустріну свою любов, приготую усі можливі блюда з картоплі, це вже я вмію! І нехай вибирає, або картопля, або я, або ми всі заразом, або по черзі... 

Не можу собі уявити навіть, але десь, колись, з кимось я розділю і мою останню картоплю. 

________________________________________
від автора: з героїнею нарису мене об'єднує тільки те, що і я і вона ми вважаємо себе естетично правильними на вигляд. це я застрахуюсь, щоб не вмерти від скромності. страхування в моді.

ID:  588916
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.06.2015 20:29:39
© дата внесення змiн: 21.04.2017 12:19:07
автор: Олена Акіко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (2296)
В тому числі авторами сайту (24) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Шон Маклех, 02.07.2015 - 08:57
smile У нас в Ірландії картопля - основа буття... give_rose
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
картопляні страви різноманітні і завжди можна знайти на кожен смак, і на свято і на будній день. flo33 flo33 39
 
12 12 12 Здорорво,Алёнка!!! Залихватски-здорово!!! give_rose friends hi
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибо за такой хороший отзыв, Наташа! flo26 29 29 39
 
vlarin, 21.06.2015 - 23:41
Ви білоручка biggrin Чи Білосніжка? wink
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
більше схожа на білосніжку apple
 
vlarin, 21.06.2015 - 23:25
Два-три відра саджають вручну, а все решта - механізовано.
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не знаю навіть, скільки відер саджали у бабусі в селі, бо тільки збирала і то один раз. smile
 
vlarin, 21.06.2015 - 22:33
До чого життя людей доводить... Бачите, й на асфальті посадили б картопельку. Дуже чогось важкого в процесі вирощування цієї культури зараз немає. В основному зараз саджають картопельку механізованим споособом. Збирати врожай важче - треба перти повні відра поперед себе. Але то робота приємна. Правда, для тих, хто без картоплі не може жити. biggrin
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це велике господарство дозволяє собі механізацію, а окремі господарі вручну і саджають і копають. А Олі згадуються важкі часи, я розумію friends
 
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 21.06.2015 - 22:13
НЕ знаю чому, але ти мене, Оленочко, розсмішила smile Дотепне вийшло оповіданнячко про картопляне коханнячко smile
Я не їм картоплю з поважних причин, але її дуже любила і знаю дуже багато різних страв, перераховувати не буду...
А от вирощування бульби згадую як страшний сон frown
Вже кілька років навіть не їздила у село, але коли приходить весна, то саджаю картоплю уві сні на асфальті і це не жарти...
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так я і задумала, щоб було весело читати, дуже рада, що розсмішила, Олю! flo32 flo32 19
дуже хочу щоб не снилися більше
Вам страшні сни cry
 
stawitscky, 21.06.2015 - 21:28
Лєночко, дуже сподобалась Ваша розповідь - така жива, з іронією, не відірватись.Якщо це біографічне, то Вам свого часу було не дуже смішно.
Але нам сьогодні приємно і цікаво. Пишіть!!!
12 12 12 give_rose give_rose give_rose
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile щиро дякую за добрий відгук! friends я тільки вчусь писати, мені дуже приємно, що сподобалось, що усміхнулись!
 
vlarin, 21.06.2015 - 20:57
Пречудова настроєва замальовочка. Мені дуже сподобалася Ваша настроєвість при написанні. Люблю таке я. З теплом, з самоіронією... 12 wink Картоплю НЕ ЛЮБЛЮ. Вважаю її за свинячий корм. Можливо це через оте дитинство - картопля, картопля, картопля... Хоча, кілька років назад, після закінчення консервування (процес проходив на вулиці, на літній пічці), вирішили було посмажити картоплю на величезній сковороді. Запах стояв на всю округу. Сусіди, навіть, прийшли. А пригадуєте, як варилося яблучне варення на отакій плиті? В селі стояв чудовий аромат. Зараз, на жаль, такого зустрінеш зрідка.tongue tongue tongue
 
Олена Акіко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за добрий відгук, Володимире! friends У мене в дитинстві було достатньо всякої їжі, дякувати Богу! Тому картоплю люблю і готую. Знаю, як важко її вирощувати, збирати, саджати... flo26
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: