Дівчинко чужа всім, ніколи не смій вести щоденник.
Дівчинко, не пиши про людей і про себе, про сонце за хмарами і про дощ за вікном, не пиши про вечір, який переходить у ранок, і про випитий алкоголь у барі.
Закріплювати смуток на шматочку паперу, щоб продовжити його життя на твою вічність? Скільки вона триватиме в тебе? До наступного світанку? На перетині ночі і ранку ти захочеш написати про відчай і душу, про відчайдушність, про чай і душевність, про відносність і задуху.
Дівчинко чужа кожному, живи з високо піднятою головою, перебирай цукерки у пошуках улюбленого, цілуй незнайомців і гуляй з повітряною кулькою.
Дівчинко, ти навіть не помічаєш, як проходиш повз людей, крок за кром віддаляєшся від світу, стаючи окраїною. Ти замикаєш себе від всього, без чого жити тобі так добре.
Чужа дівчинко, не пиши щоденника, бо за своїми простацько-аристократичними рисами обличчя тобі не вдасться сховати т р а г е д і ю.
