За картиною К.Роландо "Спуск-2"
Сиджу у пащі неприємностей,
Неначе долі хворий зуб.
В оскалі хижої миттєвості
Шукаю вихід – життєсуть.
Уже палає паща полум’ям,
Надії злизані мости.
О доле, дай мені хоч голуба
Цю темряву переповзти
Повітрям страху в край до витоків –
Першоджерел добра і зла,
Де ти була гладкою ниткою,
Не мала в пам’яті й вузла.
А як не можна шлях мій наново,
Нехай лютує землетрус:
По кратерах, кардіограмами
Маленьким м’ячиком прорвусь…
Сиджу у пащі неприємностей.
Надії злизані мости
Гірким льодяником буденності.
Прошу: мене не проковтни!
літо нинішнє таки фатально-алегорично, чи бентежно-стривожено заглядати стало у душі наші. хай ще би нашому поколінню, котрому і жити коротше шлях, і по собі лишати нинішнє - ні в якму разі, тож і ночами сни одні лиш бентежні. а ось вам - зовсім інших би мотивів і сюжетів, з іншими почуттями і образами. тим більше, що у вас і вміння більше, і, як то і має бути, - талантів
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це вже друге фатальне літо, і хотілося б на цьому перелік завершити... дякую
Йой, сиділам, де забули
За ня вдача ниська.
Ці сь те люде туто чулі,
Що смуток так блисько.
Та як той маленький фотбал
Крузь них покочуся.
І удача прийде водтам,
Де лем озирнуся!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам за чудову коломиєчку! весь смуток, як рукою зняло!
Маленьким м’ячиком прорвусь…
..справді, який геніальний вихід - скрутитись калачиком і м"яко прокотитись по всіх неприємностях, підминаючи їх...
Ви справжня майстриня слова - я у вас вчусь.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00