Відповідь затятого реаліста на твір Залюбленої у світ "Буду чекати..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584712
продовження спільної серії "Будуть тисячі днів..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584698 "Ти сиділа на ліжку, обійнявши коліна..." http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583196, "Все у нас буде" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584258
Так… Усе у нас буде, кохана,
я знаю…
Я ловив твої губи
й гарячий язик…
А сльозинки,
мов краплі гірського криштАлю,
Так зрадливо втікали
з-під мОїх повік…
Ти тягнулась назустріч…
хапала за плечі…
Розчиняла в собІ
чоловіче єство…
І слова…
так, слова вже були недоречні…
Ми впивались любові
гріховним питвом.
Знаю, люба…
я знаю, що будеш чекати…
Тих скупих СМС,
телефонних дзвінків…
Просто… знай …
та, мабуть що, не варто й казати???
Що люблю...
і до цього…сто років любив…
Все в нас буде, кохана…
і львівські кав’ярні…
І Потьомкінські сходи…
і трійко дітей...
Чуєш!? Буде!!!
Все буде щаслИво й безхмарно…
Сотні!!! Тисячі днів!!!
І мільйони ночей…
І не треба, кохана, благаю,
жалоби
Через той недолугий
казенний папір…
В нім напишуть, що я…
«Був убитий при спробі…»
Прочитай… і порви…
А ще краще – не вір…
Все в нас буде, кохана…
і львівські кав’ярні…
І Потьомкінські сходи,
і сміх малюків…
Буде!!! Буде…
Луною котилось за хмари
Все в нас буде …
Лише... не у цьому житті…
любов не потребує жодних хепі-ендів... Вона сама вже щастя з продовженням чи без.. яка різниця! Кожна любов, яка торкається нашого серця чимось його збагачує, розширяє горизонт, змушує жити, хай і коротка, навіть без взаємності! Навіть та, що розбиває вдрузки - все ж це краще, ніж холодна байдужість та інертність!
Чудова історія - жива!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приїхати на два дні,
щоб гуляти декілька годин,
3 мільйони років обійматись
і прощатись цілу вічність,
вкладену у 7 хвилин.
Нічого незвичайного.
З'являєшся раптово
із міста, у якому падає дощ,
привозячи каплі на куртці
і тепло у очах.
Роздаровуєш його обіймами, словами,
залишками у чаї, що прикидаються крупинками,
а потім вночі змерзаєш.
Прискорюєш рух автобусів,
себто уповільнюєш мій крок,
себто робиш так, щоб я запізнився,
себто, я зумисне не встигаю
на якусь там важливу зустріч
і вже, звісно, не йду на неї.
Бо яке мені діло до того,
якщо зараз твої обійми
лиш на відстані мого приходу?
Так зовсім невимушено
збільшуєш швидкість серцебиття,
а з нею і ненависть до потягу,
який скоро забере тебе
із площини спільного подиху.
І ось -
ми вже на пероні.
Вагони шиплять, неначе гадюки.
Не рідне тобі місто пускає скупу чоловічу сльозу,
повертаючи на куртку краплини,
які привезла із собою.
Класний вірш.
Все в нас буде, кохана…
і львівські кав’ярні…
І Потьомкінські сходи,
і сміх малюків…
Буде!!! Буде…
Луною котилось за хмари
Все в нас буде …
Лише... не у цьому житті…
Це дуже сподобалось.
Ну, що ж ,не в цьому. то в іншому світі. Теж непогано. Хай хоч колись, але буде.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Може й непогано...для когось. Може і для героїв непогано...Хоча, як на мене... Інше життя - це зовсім інші історії зовсім інших авторів...
Чекаю відповідь від Залюбленої, додала її у білий список, щоб не прогавити... А в самої народилася така версія:
Все в нас буде, все буде навколо лунає.
А чи є взагалі оте інше життя?
Я живу, а тебе біля мене немає
Та зостались цілунку твого відчуття.
Любий, губи твої солоні як море
Захопили все тіло навіки в полон.
А тепер в мої сни ти приходиш і горе,
Відступає від пристрасті рідних долонь.
Буде кажеш? А знаєш, коханий я вірю.
Ось і лікар підтвердила, що не одна.
Та й до того ж, не вірю, не вірю, не вірю,
Що правдивою є та страшна новина.
Я проситиму небо, щоб ти був зі мною.
Наяву, чи в гарячих і пристрасних снах.
І щоб син наш, був зовні схожий з тобою,
Але кращий ніж ми, обирав собі шлях.
Ми у львівській кав’ярні з малих філіжанок
Смакуватимемо ароматний напій.
На Потьомкінських сходах зустінемо ранок.
Як би доля не склалася, ти тільки мій.
Все в нас буде, мій любий, тому що не хочу,
Щоб хтось інший торкався того, що твоє.
Я сама собі долю таку напророчу
І тобі відповім, що у нас все вже Є.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарна версія...Аж занадто гарна, щоб бути правдою... Пробач... Навіть сам не знаю, чому я з такою садистською насолодою шукаю все нові й нові проблеми для героїв... Хочу їм щастя, а виходить...
Мені чомусь здається, що не буде... А вже є. Все вже є. Те, що треба, те й є. Їм би не заважати і дати насолодитися один одним. А нам же все цікаво, що та як. Кожному треба своє бачення доповісти. Любов - то інтимна штука. І вона така, як є. Може, їм і так гарно, хоч і без happy end-ів. Чуттєвий вірш!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам! Можливо, Ви й праві...Може, варто не заважати...Але я втручаюся в долі героїв, ніби життя в долі реальних людей...
ОБІЦЯНКА- цяцянка...Наобіцяли тут дівчині повні пригорщі, а ВИКОНУВАТЬ ??? ---"не в цьому житті".КРАСУНЧИК!Тільки чмоки-чмоки...А все останнє--"не в цьому житті"!!!Жах!Розбудили уяву всіх і вся...--- і обрубали !!! А в тім... ГАРНО - ГАРНЮНЬО написали! Цікавий дует получився!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам сердечно . Можливо, це ще не кінець... Просто не від мене вже залежить...
Від сердечок, передостаннє речення перечитайте знову і зрозумієте...(в попер. Коментарі)
Лірику класну написали...чуттєву, ніжну з ноткою інтиму...прикольно получилось!!!і справді збірку видати треба, напару із Залюбленою у світ...ну я влюбилась у цю історію!!!!а і ще тут же львівські кавярні, от і цим усім здивували!!!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От знала що це напишите от хотіла винудити з Вас ці слова... "хороший кінець" то буває, але це треба щасливчиком родитись...щоб повезло!!!!
Але це ж вірш, ну могли ви дівчат потішити, хорошим кінцем....а Ви як завжди!!! Ви хороший лірик, справжня чоловіча лірика!!!!от дивуєте Ви мене!!!я Вас сьогодні захвалю!!!!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну ви майстер!!!!!!так гарно написали, та кінець спартачили....от нашо було писати" Все в нас буде....Лише не у цьому житті...." ну от нашо було...кормити марними надіями? А де хепі-енд!!!така чудова, навіть надзвичайна історія кохання...
Класнющий дует!!!!
Ну а за львівські кавярні, взагалі ПОВАЖАЮ!!!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Дитинко( це нічого. що я так фамільярно?ми ж друзі)))Так от...Дитинко, в житті не буває "гепі ендів" Принаймні, в моєму не було
А за все інше- ДЯКУЮ