Сергію Кемському – загиблому герою України
Сорок днів, ночей смиренних сорок
Відбродив фантомом рубежів.
Згасли ватри, оселився морок,
Підкажіть: для чого я прожив?
Для кого приніс найбільшу втрату,
І чому посмертно прийняли?
Цитування моїх слів… Чи варто,
Коли досі в голоді воли?
Непростимість безнадії жертви:
Все на місці, ніби й не було:
- Дайте волі, дайте в волі вмерти,
Щоб відчути Янгола крило.
Все на місці. Навіть більше – гірше!
Просиділи у Верховній Крим.
Відбулося! Рада й досі пише,
Не зважає на російський грім.
Хмизу санкцій звалено піддони,
А нардепи бавляться в лото,
Як бульвар для злочину кордони.
Де «Небесна»? Скінчиться АТО.
Дайте волі! Не заколе серце,
Зупинилось, та болить душа –
Топчуть Матінку чеченські берці,
Хтось жиріє кров’ю на грошах.
Рівність? Годі! Нема волі-нені.
Не вернуться браття поготів,
Ви живі, насичені, холені
Не збагнули наших почуттів.
Прокидайтесь! Та ж якої віри,
Та якої крові ви сини?
Ми сплатили панахидну міру,
Щоб не мали в спадщині війни.
Дайте волі! Бо до пекла кануть
Наші думи про Вкраїнський цвіт.
Збайдужіння відкриває рани,
Гидить мрію на Господній світ.
так вже якось повелось: героїв почтують, а справи робляться.... Ми відчуваємо, щось не так... Та куди з цими відчуттями податись?...
Глибокий, зболений, твір! Найстрашніше, коли жертви марні
Нея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
всем сердцем написано... 
прочувствовано...и я прочувствовала 
