|
Дай напитись води із долонь, що крізь пальці вона і в калюжі.
Випаровує в хмари і бурями знову падає вниз
Круообіг води, кругообіг подій/твоїх мрій,
Куди б ти не йшов, доведеться вертатися знову,
З ніг стряхти, всіх хто калачиком тихо вмостився і спить,
Хто паразитами з тебе висмоктує останню надію,
Треба позбутися зайвого…позбутися всіх…
Дай очі закрити твоїми повіками, аби не бачити, як плачуть мами за дітьми.
Ми з тобою кудись далеко у небезпечні історії,
Ті що стали пригодою на наші стопи, сідниці, голови.
Нас вже немає тут, на жодній дорозі ми не ідемо, і про нас ніхто не розповість,
Не напишуть в газетах, по радіо не прокричить,
Де чий слід, де чия тиша, вулиця, хто в якому місті розтанув і хмарочосом сягнув у вись,
Нас не знає ніхто…
А їм найдужче болить, коли з вітром чайки приносять новини - помер він.
І отак день за днем, на стінах малюю смолою/любов’ю,
Аби усі знали, що вона живе серед нас,
Любов – народилась, померла й жива,
І нам з тобою, лишилось забути минуле,
Аби йти вперед, навіть коли рот перев’язали, скотчем, противоріччя, цинізм і образи на всесвіт.
Невже ти не встанеш?!
Невже ти згорів разом з моїми бездарними віршами і не станеться більше писати й не стане тебе,
З підлоги не проросте трава,
З твого тіла не народиться квітка,
Ти помітив?!
Більше нічого нема й пітьма не народить світла, смерть не народить життя.
Йди на голос, на слух, на віру,
Я не знаю, кого ми зустрінем в дорозі,
Але впевнена, що за спиною лиш море з солоних жінок,
За спиною лиш міль та нескінченна іржа…
ID:
582257
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.05.2015 15:22:47
© дата внесення змiн: 19.05.2015 15:30:24
автор: Ваньоха Р.
Вкажіть причину вашої скарги
|
