Запитай її душу,чим тепер вона живе...
І чи плаче за щастям задощілими...вечорами?
- Все,як в завчених тезах - за спиною лиш вітер реве,
і болі жіночі в душі проростяють рядками.
Ти мовчав стільки літ,та цей камінь сточила вода.
І пройшла марнота,що волосся тобі засрібли́ла.
І немов-би все є, та ночами бракує тепла.
Зпала та пелена, що роками тебе сліпила.
Запитай її душу.Чи озветься вона на твій голос?
Чи натягнеться з болю,мов часом забута,струна?
Ти б її повернув...Ти б за неї віддав свою волю.
Ти б її пригортав.Ти б голубив її, та вона...
Просто жінка.З давно і навіки забутим минулим.
Все в житті відбулось.Не чекала тебе.Не в сльозах.
Все у неї було́ - лиш омріяного ... не бу́ло.
Все й у тебе було́.Крім омріяної ... на руках.
Не тривож її сни.Не вривайся в реальність незванно.
Ви - мов два береги.Не зійтись вам удвох на віки.
Дуже боляче,знаєш,бороздити приховані рани.
Не займай її,чуєш?Ти при зустрічі - мимо пройди.
Коли забуте минуле вривається в теперішнє,як болю струна,то краще: ''Ти при зустрічі - мимо пройди" , щоб не зруйнувати майбутнє...Неймовірно щиро закарбували
Ruzhena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві)Нам всім потрібно,аби минуле нас відпустило.Дякую за візит)Гарного ВАМ настрою)
, щоб не зруйнувати майбутнє...Неймовірно щиро закарбували 
Навзаєм 
