(про нас, про життя, про любов… замальовки словом,
поглядом і серцем; ескізи до думок із пам'яті й чуттів)
** … \ вже п’ята ранку. вітер із дощем
нашіптують ще світу колискову…
не спалося… і ти… і ніч остання… \
… І ту спрагу чуттів –
із твоїх незцілованих губ –
і жадання тих пестощів,
ті насолоди від тіла
не спіши віддавать… -
я ніколи уже не вернусь –
хай ще трішки в цей ранок
з тобою побудуть… твоїми…
Усміхнися: «Було!..»,
і у ліжку сховайсь від негоди,
і у цім міражі
так не схочеться знов просинатись:
ще послухай свій сон,
доторк мрій і бажань насолоду –
Він вже вийшов, щасливий,
в дорогу,
тебе зустрічати!
/мені ці видіння тепер… а йому, лиш йому! –
твої сни, тепла постіль, і любощі… тіло… і ранки!../
***
** ... «не бентежся, я сама… я доросла тітонька!..»
(чари зрілого літа, щедрість юної осені…)
Пам’ятаєш, як все сталось?.. – з плину літа!..
А якою після літа прийшла осінь?!
Не весна, – то лада-осінь кращі квіти
розсипає нам і в щастя кличе-просить!
/ …– надіялась осінь, сподівалась
на кохання щедрість, на любов... /
***
** Л.М. …і від чого впали бастіони!
чарував я піснею, чарував я серцем,
і які приносив квіти до прекрасних ніг!
а прийшов суперник мій
і… без квіту й герцю
одним порухом брови полонити зміг!
/то й навіщо в герці лицарські забави?!
не поможуть чари, якщо – не твоє… /
***
** (сексапільній Пані, котра ніц не хоче!)
«Всі ви – одинакові! Вам одне лиш в думці!..»
Ви сказали – відрубали! Але я примітив:
таїну бажань, лукавий
і призивний усміх,
невтоленність, цей клич плоті!..
– тої спраги миті!..
/я із жартом – Ви у жарт?/
***
1.** Т. "... якщо прийде, постукає – не переч йому!"
«Я була за крок від поцілунку…»
І від щастя – ледь його торкалась!
Чому ж не судилось, не збулося? –
Довго ти і серце сперечались…
2.** "чи не нам воно судилось? чи ми так хотіли…"
Таким щедрим на кохання було Небо,
і та Осінь обіцяла: «Все нам вдасться!».
Як офіру – бог зіслав Любов до тебе.
Тільки я не зміг її
вдягнути в Щастя…
***
Скільки вже переписано, переспівано, переказано!.. А Ви знову сиплете-розсипаєте!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
скільки будуть жити люди, скільки виникне почуттів серед них - стільки й повториться слів про це, про відчуте, про бажання і оте сокровенне, що і примушує вас, поетів писати і співати.
і я вирішив ось підспівати вам поганим своїм голосом
якщо ви збираєтесь горіти від сорому, то куди тоді накажете діватись мені зі своїми кострубато-наївними спробами?!
...а про ріку епітетів...що ж, буду стриманіша. Але хочу, щоб ви зрозуміли: що саме ті вірші, які просто і буденно описали те, чим живу щодня (не в свято, не в абстрактній теорії, а тут і зараз), поміж суєтою, часто мовчки, а ви раптом про це так "просто" сказали...буденними словами, але так влучно - і цим й викликали хвилю емоцій, відчуттів, які й хочеться вилити епітетами (все одно їх буде мало, щоб передати той блаженний стан!)...
ви ж і самі знаєте: все геніальне - просте! І нема вам чого соромитись - вчитись чомусь не може бути соромно!!! Хоч я не вважаю вас учнем, сама готова вчитись у вас))))
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
які би ми мудрі не робилися один перед рдним, а по життю ми всі дні свої вчимося один у одного, і тут ні мудрість чиясь не вирішує нічого, ні роки, ні "статуси", ні звання.
таки ви праві, маєте рацію, слушно зауважуєте: будемо взаємо-корисними один одному. і несімо в світ радість, кожен по крихті. чи по слову своєму.
моя вам вдячність, Фіно!
ці ескізи дійсно серцем мальовані - бо це в нього в запасі стільки відтінків і тонів ніжних,різних,... що часом і в світлу радість журу замішає, і до пристрасті гірчинку втонує... Кожна замальовка дає свій особливий настрій, щоб до кінця відсмакувати треба часу і щоб без посторонніх...тому усамітнююсь з вашими полотнами!
(..знаю, що набридла вже своїми балачками, та не вмію я такі твори читати мовчки! За що і перепрошую вас покірно)
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
моя таємнича фея, ну що ж ви так! ну чому самим солодким вам до вподоби біль викликати, будити, ятрити рани! мені чим більше слів - як жадібному до грошей: аби їх багато, аби ще!
тим більше, ми вже домовилися: мовчки повз одного не ходити?
(але й прохання моє в силі: не виливайте ріку епітетів на прості та буденні слова мої, адже перед справжніми митцями, таланти, що мешкають тут, від сорому згорю! дотла!)
Любовна белетристика у Вас класна! Видно, що не заучено-вимучено, а з листа! Удачі у сьому жанрі!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от не гадалося, що з вуст такого поважного пана і поета мені буде і увага, і визнання такого гатунку. пане Ослексо, я ж увас та у півтори сотні авторів тутешніх вчуся, і то екстерном, рік за три можна рахувати. а ви - такі коментарі! і зобов/язують, і прмушують, і надихають!
(як і оті серця жіночі, що так близько відчувалися від мого серця, так близько совє "тук-тук" виспівували мені!..)
чесно, вельми мені важить кожен знак від вас, учень постарається не осоромити вчителя і учительок своїх!
Супер! Ну справжня тобі філософія відносин. Чом би й ні!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але ж і ви (ще задовго до мене і як успішно!) проходили цю школу поетичну, і навчилися, і своїм на Парнасі рахуєтеся. - ні, побий грім мене! - на ту вершину не прагну, але чомусь навчитися теж хочу, от у життя та у вас всіх вчуся. а мова ваша - то теж такий вчитель і заохочувач!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
окрім святості Любові та його величності Кохання що ще варто стількох слів та зусиль душі?!
а вам винен буду за всі титули, мені даровані вашими вустами та привітним серцем, - слуга і прихильник ваш навічно!