Ох, твоє́ це життя: приклад витримки й думки!
За взірець почуття! Вірність радості й муки.
Так суворо рече́ холод істин незрушних!
...Сіллю стане сльоза на поверхні блискучій.
А моє́... Що ж моє? А моє - кольорове....
Часом тихе, сумне... Та завжди - світанкове,
бо із сонцем встає... Спить з зорею... З вітрами
будень мій розганя, крутить біль вітряками....
Час любов не лікує! Спроб не менше від ран!
Вік так гулко крокує! Топить днів океан!
Мудрість щось не приходить - запили́лась в словах.
Й все та ж юнка виводить все те ж серце в піснях...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ооо, там завжди цілі снопи іскор!!!! От ще б навчитись ними управляти...
Вдячна вам, що читаєте: ви мій особливий читач, бо добре схоплюєте мій настрій!!!
Сонечко, всі проблеми потрібно МНОЖИТИ!!!!! на НУЛЬ!!!))
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для цього треба бути мудрецем, або математиком А я не є ні тим, ні іншим - я "нулів" боюся! Мені має бути повно до верху, і якщо нема плюсів, то заб"ю до краю мінусами - хоч чимось))))
Вдячна Вам за підказку - може колись спробую
Гарно, Фіночко! Та на кожному етапі - своя мудрість... І дитячими устами часто промовляє Істина!..
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є! Насправді ми й самі часом не дуже прагнемо до тої істини, мудрості, бо не завжди вони приносять з собою щастя... Дякую Вам, Оксанко, за ваше приязне ставлення!