Веслує травень човниками м’ятними,
тамую подих диво ворожбі.
У позику я серця не лишатиму,
воно належить вже давно... Тобі.
Вовтузяться по небу хмари вовняні,
снуються з них фіалкові дощі.
По вінця речі пам’яттю наповнені
і пахощі у спогадів свої.
Поскрипують прадавніми шухлядами,
збираються у коло світлячки.
(Турботливі вони) вкривають пледами
І крилами запалюють свічки.
Мої думки до Тебе (не ілюзія)
летять мов парашутики з кульбаб.
В коробці сірниковій - Андалузія!
де квітка перевтілена у скарб...
Мрійниця, чарівниця, мольфарка!
Мене також причарувала човниками м'яти,вовняними хмарами, фіалковими дощами. Думками-пледами зігріла і я в обійми казкових мрій, як парашутик із кульбаби, полетіла!
Очень мечтательное, внимательное к мелочам, существующим исключительно в отражённом воображении. Мне туда захотелось. Ща как нырну. Спасибо!
Напомнило: Сказку "Городок в табакерке" Владимира Одоевского. А спичечный коробок - это вообще целый "табакерочный мир" . От скребущейся там пойманной букашки, до хранения в них ценной и важной "мелочёвки". Образно и с душой. И это Ваша "визитная карточка". Как например у режиссёра Котёночкина (нупогадишник) и поэта Пастернака (известного каждому рифмоплёту по феноменально точному и одновременно художественному ощущению образа).
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, спасибо... Так трогательно написали. Мечта появлеятся с маленьких (иногда невидимих мелочей)... Огромное спасибо
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, у сірниковій коробці парашутикам затишно, як у екзотичній Андалузії (до речі, поезія фламенко має саме з неї витоки, що означає вогняна і пристрасна). Можливо, тут римування Андалузія / ілюзюя декому здалася штучною, але це не так. Давно мрію побувати в Іспанії та Греції. Та поки що мушу впорядкувати свою сірникову коробочку. Дякую щиро , що читаєте. І вибачайте за багатослівність. Давно не писала обширних коментарів
Приємно, коли так)
за хороші слова і трояндовий art 
Ща как нырну. Спасибо! 
