Ні, таки я нап’юсь. Ой, напевно, що треба напитись.
Ось і липи в останнє своє одягли тротуар.
Вже віки без питань, без бажання когось там любити,
І от-от п’ятдесят перегорне мої календар.
Доле, дай і мені жебраком над розбитим коритом
Поканючить – хай солодко стане від слова губам.
Скільки, думав, хорошого мною у землю зарито,
А попробуй копни – тільки прісний і сіренький ямб.
Дай сльозою змочу я рядки під сальце і перцівку
Про недолю-злодійку, про "жизнь", про польоти вві сні,
Про жінок легковажних, про музу, ту вітряну дівку,
Про тягучу й липку, гірку правду в солодкій брехні.
«Ах, примара Олімпу, лаврові вінки, куца слава!» –
То напевне ж комусь так лоскочуть його рудимент.
Я, на жаль, не із тих. Чи на щастя. – І в долі-шалави
Серед втіх цих беру лише вічнозелений абсент.
І який буде слід, що нащадкам залишу потому,
Хто згадає і чим, добавляючи лайку чи мат,
І спіткнеться об лінь мою, пляшку, лукавство і втому,
І заходиться ревно сміття слів пустих прибирать?..
***
(вільні вправи. переспів, С.В.)
перший коментар такий гастрономічно-смаковитий! - ну були б ви поряд - розцілував би! (ви ж знаєте чоловічу сутність: все через шлунок свій вимірюють. навіть філософію, політику і кохання...)
і дякую за увагу, панночко мила моя!
В п"ятдесять дехто тільки стартує. А в тебе вже є достатньо і душевно-сильно!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
є світ інший і не такий далекий, де і в шястдесят старт є нормальне явище, і пізніше, бо там життя після пенсійного віку лише починається. от би нас Японія завоювала! чи Швейцарія...
Гарно, іронічно, щиро та відверто! Мені усе сподобалось... усе!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таке житт, таке воно, Богданочко: в ньому нічого і ніколи не буває порізну, хоч ми, тільки ми маємо розрізняти, розводити, розмежовувати певні речі. але у ньому - існує все в одночасі, від моменту народження когось (і в той же час чиєїсь смерті) до сліз від жарту чи сліз від болю. таке життя, і нам співати йому за те, що ми є в ньому
так розпачливо....аж захотілось вас чимось втішити! Може кави? Кажуть з похмілля - бадьорить
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а не краще ... знову склянку абсенту, мені так мало потрібно, щоб п/яним півнем потім кукуріку своє проспівати! 25 грамів - і я зовсім тепленький.
(і дякую, що читаєте так уважно)
Бл..ь. не лізе мені ота гидка й бридка оковита.
Що це слабкість чи інша людська чеснотА?..
І хотів би! Й Вона он, як мед смаковита...
Та вже краще посплю, найсолодша ВОНА - дрімота
ах,абсент..щось таке казали,що художники якісь також творили під його музику і нічогенькі картини вийшли...до цього часу стоять...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пригублював, так, декілька разів, і зінаюся, мій вроджений хміль, чи то хміль від жаги життя дужче п/янив, зваблював, у світи водив неземні. але напій гарний. шкода, орагнізм мій не терпить алкоголю. тому страшенно люблю пригощати гарну людину під смачну їжу і любуватися трапезою та вживанням. а коли ця людина - жінка, та вже хміль її оповив - то і мені такі шеедврики вдавалися скласти до купи під близький блиск очей її!..
(даруйте за зізнання. пані моя милосердна, бо і самі ось знаєте, що не завжди хміль - ворог людині. скоріше навпаки: вона сама собі ворог та кат. але то вже інша мелодія)
Коли перегорне, тоді можна напитись... в пень! А зараз злегка. в честь хорошого вірша. Адже добре вийшов панегірик про шльондр. повій та їнших вічних...«…мать!», Касьяне!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та к холері ж мамі, про що ще може вийти в хлопа гарно, як не про цих вічних-солодких-потрібних-незамінних!..
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
інколи... інколи являється мить, коли можна бути тільки щирим. хоча знаю з життя чужого і власного: ні перед ким не бував таким великим лицеміром, як перед самим собою.
дякую, добре серце, дякую, гарне слово, таке коротке і знакове