Губами доторкнусь твоїх повік
І на очах залишуться теплі сліди цілунків
Я сп'ю тебе до дна, втону в руках твоїх
Не хочу я від цього порятунку...
Серце заб'ється з диханням у такт...
Рука в руці як я в тобі і стерті грані...
До смерті зацілуй...пізнай на смак...
Одна душа на двох згорить з бажання...
Візьму тебе в полон я без прохання
Без бою- мій...а я по капельці в тобі стікаю...
Шепочуть ніжно губи в тишину, зізнання
Лише твоя...ти мій...тебе не відпускаю...
Тремтять зіниці в них відлуння неба відіб'ється
І попелом впаде душа моя в твої долоні...
Серцебиття наше з ритму зіб'ється...
Затліє вогник мій в твоєму лоні...
Скусала губи...сцілувала до пів тями...
Розсипалась в тобі несучою стіною...
Влилась у горло чистими сльозами...
Заволоділа повністю тобою...
Невстояв...здався...сам хотів...
Лише моя...ти шепотів...
Не дивно, чого кадр з "50 відтінків сірого"...
Якраз антуражу до такого вірша було потрібно...
Наталко, не перестаєш мене дивувати!
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так не дивно! ...то я на "контрасті"була від вражень побаченого!Сама історія кохання -дивовижна, це якшо незаглиблюватись в усе інше, що було лише "ізюминкою сюжету"-доповненям, я б так сказала! спасибки що читаєш!!!
Что смело, должно быть умело. Здесь как раз тот самый случай. Не стоит раздеваться лишь тогда, когда либо нечего показать, либо не знаешь как. Мы здесь все, в той или иной степени, люди искусства. Эстетствующие особи. Естественное не может быть безобразным, но когда это ещё и красиво - это замечательно. Спасибо за искренность.
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені соромно...та щей як....от написала...
Дякую за надзвичайний коментар...
Дякую за такий відгук...Читайте... Правда, найбільш "грішне" Ви вже прочитали
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сьогодні "грішне" завтра "святе",,, за кілька днів взагалі" суцільна відвертість"... цеж класно, головне щоб людина уміла передати картинку задуманого...а решта, це вже решта.... і вам дякую за всі відгуки...
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А то ви ж моїми словами проти мене, пішли
Нущо ж... .якщо ж умене такі смаки відверті, нічого не поробиш... ну є як є....
А ви мені сподобались, мушу знайти час щоб решту вашої поезії прочитати, гріх минути
такий пристрасний вірш! Не варто було на ніч читати - розбурхав серце)))) Дуже емоційний, і знову мені дуже близький - і я така - максималістка! Якщо вже цілувати - то до дна, якщо вже горіти - то до попелу... Прямо приліг в саме серце цей вірш!
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так скажу вам по секрету: всі ми жінки спокусниці, але рідко хто в цьому признається...це вже від Еви ми перебрали...і який би чоловік не був, всіх кинемо собі до ніг( ну в хорошому я розумінні, не в образу сильній статі)...а кохати треба наповну, для чого стримуватись...