UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мар’я Гафінець: Давай помовчимо…. . - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 07.05.2015 - 09:53
ви перебільшуєте, як же ви перебільшуєте моє вміння, і слово, і мою тут присутність! пам/ятаєте фільм "Любов і голуби"? - ото я і є той вася-вася, що зірочки на небі вималювали, і не більше. просто вася. із простим своїм "здрастуйте" приходжу до людей. щоб читати. а вряди-годи сам оцією грою у слова бавлюся
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну чому перебільшую! Нічого не перебільшую "Любов і голуби" - переглядала тричі і кожного разу все так же розчулювалась! Вася мені дуже навіть до душі)))))
Касьян Благоєв, 07.05.2015 - 09:29
ось печаль ота, котрої вже торкалися: навіть в цьому випадку, навіть із сюжетом таким, проханням щирим - а не виходить помовчати! бо то у вірші, у той час прохання, в час відчуття потреби тиші вуст, діші і ночі воно таке доречне - мовчання двох у таїні чуттів!.. а ти, що читаєш, переповнюєшся емоційно до хвиль ураганних, до повноти слів, котрі хочеться залишати звуками від благодаті читання, сприйняття, відчуття сказаного кимось, - а в тобі залишається відлуння чужого слова, котре так влучно і доречно лягло на твою душу!.. тим і люблю поезію як таку, тим і не минав ніколи гарного слова, коли воно, кимось мовлене, пульсувало в унісом твоїм настроям, чи бажанням, чи биттю твого серця.певно, ми, такі різні віком, думками, будовою психіки і часом життя на цій землі, маємо оце спільне, потрібне нам - захоплення словом Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, бо лише те слово дає ще нам надію, поєднати не-поєднуване, зрозуміти відмінне, наблизити мінус й плюс, розділити з кимось свою одвічну самотність (бо насправді кожен проживає своє життя сам-один, навіть якщо поруч багато близьких людей, бо ніхто не може розділити твої болі і почування до кінця - ти мусиш сам переболіти ними, як би не розраджували і не розділяли той тягар інші)... Я вам так вдячна, що своїми відвідинами, своїм прочитанням збагатили мої думки, бо своїми невмілими словами мені не вдалось і половини того передати, що ви зуміли відчути своєю щедрою багатою душею! Дякую вам, Касьяне! Ніжність - Віталія Савченко, 22.04.2015 - 22:51
Мовчання золото, кажуть. Іноді хочеться трепетних слів, жінки ж так люблять гарні слова зізнання. Але добре коли вони ще й підкріплені діями. О! Слово може і піднеести до хмар, і смертельно ранити. Тому іноді краще мовчати... Гарно написаний вірш, чуттєвий. Отримала задоволення читаючи. 
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
слово велика сила!...Але іноді найвищий показник глибокого взаєморозуміння між людьми - це вміння разом мовчати! Рада, що вам припало до серця  Вдячна за коментарі 
гостя, 19.04.2015 - 17:14
чудово написано!  іноді мовчання може бути більш промовистим,ніж банальні слова  А хочеш-мовчи… Ти не мусиш нічого казати… Я буду сьогодні замріяну слухати тишу… Дозволь мені знову з цілунків твоїх змалювати Розсипане вітром – “ніколи тебе не залишу”… 
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за чарівний експромт! Вміти слухати тишу дуже потрібно - вона часом таакее може розказати, про що в перекрикуваннях одне одного ніколи б й не дізнався... 
Серафима Пант, 16.04.2015 - 22:39
Твір дуже чуттєвий: напівтемрява, напівтиша ( серце ж то шепче). Дійсно, гарно 
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
надзвичайно Вам вдячна приємно, коли помічають саме те, що намагалась передати 
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую  Надзвичайно цінна Ваша підтримка 
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у всіх часом бувають такі миті, коли слова зайві, а мовчання сильніше всіх слів і тиша просто вібрує почуттями Щиро дякую Вам  
Василь Клімішин, 15.04.2015 - 12:07
Розкажи мені про щось,Я так хочу тебе чути. Щоб з’явився на вустах Дикий мед замість отрути. Розкажи про свої сни, Про бажання і надії. Щоб торкнутися весни, Розігнавши буревії. Розкажи про почуття, Вилий все, що накипіло. Щоб наповнилось життя Світлим, ..........теплим, .............................ніжним, ............................................милим. Розкажи про себе все, Хочу все про тебе знати. Щоб, коли забракне слів, Сісти й просто помовчати. Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ох, як приємно, що мій скромний віршик надихнув на таку поезію  я не очікувала, дякую  цей відгук кращий за всі п"ятірки!!!
|
|
|
||||||||||||||||||||||
