На пядь піднявся ряст.
А сонце,
Перечепившись за сосну,
Замешкало на довгій голці.
Затіяв пісню голосну
Шпак,
Полишивши всі турботи,
- Го-луб-ко -
Голуб туркотів,
На гілку дуба сів навпроти,
Палаючи від почуттів.
Старезний ліс розкинув килим
Із первоцвітів.
А між них
Літав метелик жовтокрилий
У клопотах своїх земних.
Заплутавшись в зелених хащах,
Присів на дзбанку квітки джміль.
Малі, стурбовані мурашки
В мурашник бігли звідусіль.
Розлите щастя до краплини
У цій невтомній метушні.
Збиратиму його у рими,
Нехай залишиться мені.
11.04.2015
Хмільник
Хитрюга... Но выкрутилась, переложив всю ответственность на читателя (и немного на шпака)
— Квартиру Шпака вы брали?
— Шпака?
— Да!
— Казань брал, Астрахань брал... Ревель брал, Шпака — не брал... Хорошего настроения!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наверное да. Так как в ней обратный порядок. Вообще по правилам (сейчас посмотрел рус.яз. ) "Если деепричастие стоит в прошедшем времени, то в предложении оно стоит до сказуемого, если в будущем — после." Т.е. про солнце правильно, а дальше было бы логичней - Шпак, Полишивши всі турботи, Затіяв пісню голосну". Как в Украинском не знаю, может быть поэтому пауза мне и запросилась.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сереж, за правилами, это у нас к Маргарите. (учительница патамушта )
Автор же, в основном, человек творческий. Хочет - творит, хочет - вытворяет.
Некоторые вообще никакие знаки препинания не ставят. Пусть читатель сам ставит паузу, где ему заблагорассудится. А "полишивши всі турботи" может и к шпаку относиться, и к голубу. Одним словом, сейчас изменю одну точку на запятую, и решу проблему.
Пізно, Наталочко! Ми вще встигли прочитати і відчути! Дякую, що поділилася! Такі вірші - справжні ліки для наших змучених душ
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажуть, чим більше щастя роздаси - тим більше тобі дістанеться. Ось і ділюся тими щасливими краплинками від споглядання весняного лісу.
Сповнюймося оптимізмом, Світлоночко. Він нам ой як ще знадобиться!
Такий ліс тепер для мене тільки у згадці про дитинство, так склалося життя... Навіть не знаю, де поблизу знайти хоча б щось на ваш ліс схоже...
Ваш вірш - чудовий фрагмент весни...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже шкода, Олю, що Ви не маєте змоги бачити весняний ліс...
А картинка дійсно "з натури". Цей ліс - ось він, навпроти. Варто вийти з помешкання, та зробити із сотню кроків.