Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: KovalevskaЯ: Його не стало - ВІРШ

logo
KovalevskaЯ: Його не стало - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 10
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Його не стало

Його не стало.

Я йшов по вулиці, а по мені ішли грубі ноги заклопотаних перехожих. Сотні необережних ніг у грубих скрипучих черевиках. По мені йшов увесь світ. 

Світ. Увесь. Я йшов, згинаючись під його вагою, нікчемний шматок понівеченої синцями плоті. Я йшов, мов та ходяча есенція страждань, але не синці мені боліли. 

Його не стало.

Байдуже мені до тих клятих синців. До того трупу світу – віднині і навіки трупу – що чимдуж чавив мене під собою. Байжуде.

Я йшов, а навколо бігали, метушилися люди. Мені хотілося спинитися, впасти навколішки і, схопивши першого ліпшого перехожого за край одежі, тримати його, тримати міцно, доки не зведе м'язи, і благати постояти, постояти хоча б мить, спинитися. Його не стало.

Мені хотілося аби весь світ спинився. Аби обійняв мне своїми дужими руками, пригорнув до себе. Аби я відчув себе таким маленьким-маленьким, прихованим від усіх, і щасливим. Я хотів, аби хтось покликав мене, збудив, і обійняв. Ніби то був лише якийсь неспокійний сон. Мені хотілося, аби світ обійняв мене. Але він був трупом.

Його не стало. І світу не стало разом із ним.

Я хотів спинитися, але я йшов і йшов, продираючись крізь шум і метушню, кріз темряву. Я йшов на світло.

Мені хотілося, аби світ зітхнув. Тим страшним зітханням, сповненим болю – повні груди болю. Світ мовчав.

Його не стало. Ніхто не спинився. Ніхто не заплакав. Бездушні автомобілі і далі смиренно слідували своїми маршрутами, і так само смиренно слідували своїми маршрутами такі ж то бездушні люди.

Сонце світило. Я не бачив його, але я знаю, що воно не згасло ні на мить. Я знаю, воно світило тим бездушним людям, вигріваючи їхні порожні черева, але я його не бачив. Навколо мене була темрява.

Його не стало. Я знав. Я знав! Але частина мене не розуміла, не вірила, не могла повірити. Якась частина мене противилась і виверталась врізнобіч, кидалася зрозмаху у стінки моєї свідомості, спричиняючи внутрішні кровотечі. Ця частина мене вела мене, тягла мене за собою вишукуючи, винухуючи його сліди, мов той вірний пес. 

Він не лишив слідів. Він не пішов по дорозі, а звернув десь на півшляху на на зоряне небо, пірнувши у темряву. Його сліди розчинилися у густих хвилях небесного океану. І я втратив його. Він знав, що я піду за ним. Я знав, що він не пустить мене, не візьме з собою, переріже канати, спалить мости. Я знав, але продовжував шукати.

Його не стало. Я став нічим. Якась невідома сила несла мої ноги, і вони вже ніби й не торкалися землі, а волочились якось у повітрі, ніби якийсь непотріб. Непотріб то був я. Нікому не потрібний. Порожнеча нанизана на безглузду надію, якась неспокійна тінь мене. І куди я йшов? Мої очі згасли і запали всередину, закотилися на саме дно. Мої очі дивилися, оглядалися навколо, лежачи на дні – розглядали мене зсередини. І я вжахався. Я плакав, поки сльози до краю наповнювали мене і виливалися назовні, мов те блювотиння. А людям байдуже.

У мене паморочилося в голові. Слова якісь лізли в голову, пульсували у мозку, розривали мої судини. Не слова навіть, а букви якісь. Не букви, а звуки.

Мені хотілося, аби хтось вдарив мене. Вдарив так, аби я впав на землю і вціпившись у землю руками, впившись у неї губами, злився із нею і вмер. Щасливий у своїй нікчемності. Але мене ніхто не помічав. Мене вже ніби і не було. Але я ще був тут. 

Я не вмер.

ID:  572999
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.04.2015 20:21:50
© дата внесення змiн: 08.04.2015 20:21:50
автор: KovalevskaЯ

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (341)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: