Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тост: Привиди нового світу Частина 3 розділ 5 - ВІРШ


Тост: Привиди нового світу Частина 3 розділ 5 - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 10

Пошук


Перевірка розміру




Привиди нового світу Частина 3 розділ 5

5. Шаман Чотири дні тому - Шаман, сказати що ти ох**в, значить не сказати нічого – сказав Максим Вікторович. – ти знаєш, про що ти просиш? - Що я пропустив? – В пентхаус на кінець то потрапив Пророк. - Він пропонує злити частину інформації про падіння ангела – той кивнув в мою сторону. - П’яний? – перепитав Пророк. - Ви хочете знайти розробників наркотику чи ні? – я почав втрачати терпіння. – чи може ви думаєте, що про нашу маленьку кампанію ще ніхто не знає? Вони прислухались. Переглянулись. Тоді знову на мене. - Продовжуй! – промовив Вікторович. - Ми не знаємо скільки, але ми знаємо, що точно щось відомо. – продовжив. – вони заметушились, підчищають кінці. Скільки перевізників вони хлопнули? Бояться. - Ясно – зметикував Пророк. – ясно чому ти хочеш видати справжню інформацію. На фальшивку вони не поведуться. В команді щур… - Я перевірив, Ігор. Кожного крім… – Максим Вікторович кивнув в мій бік. - Значить в команді тріпло – підсумував Пророк. - В будь-якому випадку – я продовжив – вони кинуться на інформацію, як трупо-їди. - Думаю він правий. – Вікторович підтримав мене. - Все одно, це ризиковано. – не здавався Пророк. Я фиркнув: - Типу, колись було інакше… *** Зараз - Шаман! Як чуєш? – в навушнику пронісся голос пілота. - Прекрасно, Дрізд! – повідомив я. – довго ще? - Дві хвилини до висадки. Я про всяк випадок ще раз похлопав себе по кишенях. Все взяв. Закинув автомат на плече. В руки снайперську гвинтівку. Старий добрий СВД(м). На НПК засвітилась карта нетрів. Просто перевіряв. «Заспокойся, Шаман. Ти робив це десятки разів…» спробував заспокоїти себе. Виходило з перемінним успіхом. Я знав, це не минеться. Від страху не позбавитись. Той хто не боїться, той не живе. Можна дати йому взяти гору і загинути. Підвести всю групу. А можна використати його як зброю, перетворити на ту силу, потрібну в такі хвилини. Силу, яка змусить тебе піднятись і продовжувати, як би страшно та важко тобі не було. Я закрив очі і помолився. Не знаю коли я почав це робити. Просто, якось помітив, що просто молюсь і все. З’являлось відчуття, що я не один. Що зі мною є хтось або щось, що не дасть упасти. Не дасть підвести своїх друзів. Після тих депресивних думок в номері, я став боятись. Ні, не своєї смерті. Її не уникнеш. А того, що я почну свідомо її шукати. А це було недопустимо. Над дверми гелікоптера загорілась червона лампочка. Одягнув стару маску і вистрибнув на дах будинку. Він злегка затріщав, але бляха все ж витримала мою вагу. Я вже розказував про нетрі, так? Вони виглядали наче «китайський мурашник». Це Фестиваль колись видав, глянувши на карту. Багато різного народу, будинків, халуп, і все піднімається вверх, або спускається вниз, як з якого боку дивитись. Внизу живуть бідняки. Вверху різний непотріб типу Крокодила. Але я був ще вище. Лежав зайнявши вигідну позицію для стрільби. Приціл мав можливість показати температуру, нічне бачення і електроніку. - Я на позиції – доповів. - Чудово! – відповів Пророк. Такий штурм, це його ідея. Він зараз командує в meeting room, бачить нас через зображення кількох безпілотників. «Я ваш єдиний доказ того, що ви не злочинці і дієте, відносно, законно. Так що вам прийдеться слухатись і виконувати накази. Більше ніхто не доведе, що ви не терористи». – сказав він колись. Мені це не подобалось, але мати на хвості кілька десятків агентів не хотілось зовсім. Тому ми не могли зробити так, як хотілось. Може воно і на краще. Я уявив, як би ми зарвались в той бордель і моя команда почала би палити у все підряд. Пророк теж це розумів. - Я на позиції! – повідомив Фестиваль. - Буду через кілька хвилин повідомив Хімік. Далі в навушнику почувся шум. Потім тиша. - Все! – Повідомив Хімік. – Я на місці! - Що це, в біса, було?! – перепитав у нього. - Вже нічого. - Готовий! – голос Танка. - На місці! – повідомив Колос. Вони були вже в самому борделі. Планували витягнути Крокодила без жертв. А ми мали прикривати. Під час тренування ми відпрацьовували тисячі таких ситуацій. Може від жорстокості та інтенсивності таких тренувань ми і озвіріли… Я глянув в оптичний приціл. Кілька охоронців. - Помічаю цілі! – повідомив я. - Стріляємо на три! – сказав Хімік. - Після цього в Колоса і Танка буде кілька хвилин, щоб вивести ціль. - Ясно! – відгукнулись близнюки. - Раз… *** За день до Пророк ходив перед нами в кімнаті були тільки він та моя команда. Але нічого не починалось. Він на когось чекав. Нарешті двері відчинились і в кімнату зайшли кілька людей в формі. Один жирний, надутий наче павлін. Другий худий, довгий, ледь старше за мене. Я ніколи не бачив їх до цього. - Це сержант Сергій Марков. Та лейтенант Леонід Білейчук – представив їх Пророк. – Вони допоможуть нам в затримці Крокодила. - А нам вона потрібна? – мені вони не сподобались і я не зміг не запитати. Вони покосились на мене. - Ви дозволяєте своїм людям всілякі фривольності? – невдоволено запитав Лейтенант. - Я дозволяю їм питати те, що для них важливо – примирливо сказав Пророк. - Вам видніше, Ігор Анатолійович, вам видніше… - Так як ви нам допоможете? – перебив Хімік. - Поліція Мегаполісу зацікавлена в захоплені злочинця відомого, як Крокодил – втрутився сержант. Тоді кинув нам на стіл папку – тут вся зібрана інформація. - Тобто ми ризикуємо, ловимо наркоторгівця і віддаємо його вам. – втрутився Танк. – І не факт, що ви його посадите… - Все правильно – брат підтримав його – ми працюємо не для них. - Нам потрібна ця папка, Ігор Анатолійович? – спитав Фестиваль. - Лишньою не буде – відповів той – наші товариші пропонують нам чисте поле для операції. Ніхто не буде заважати. А ми просто візьмемо Крокодила живцем. - Але… - я спробував втрутитись - Все вже вирішено – голос Пророка задзвенів наче сталь. Ми замовчали. З Пророком не поспориш. Як він сказав, так і буде. Але який зміст віддавати їм того, хто нам потрібний… - Наше керівництво не схвалює втручання «Привидів» - заговорив Білейчук. – але, з іншого боку, поліцейські загони туди не підуть. Ми не готові для такого. Затримання одного може призвести до повноцінних воєнних дій. Крім того, у нас сім’ї… - Ясно – буркнув я. – Буде вам Крокодил. - З ним у вас проблем не буде… *** Зараз Крокодил дивовижно швидко біг по дахах. На щастя моє тіло було вдосконалено і я не відставав. Ми перескакували з даху на дах. Стелі тряслись і вібрували від кожного нашого кроку. На щастя ми піднімались до верхівок «мурашника» Це сповільнювало його рух. Якийсь невідомий я всередині мене крив матом все підряд. Казали мені що людська тупість меж не має, але… Як можна було про***ти? У крокодила імплантатів, як у комп’ютера мікросхем. Невже не можна було поцікавитись?! Як і звідки там взявся той мечник? Його зображення є у всіх базах даних і ні один супутник його не засік?! Колос і Танк ледь вибрались звідти. Правда поклали багато народу. А потім вони зчепились. Чувак з мечем був профі. Чомусь ті думки викликали в мені непокоєння. А дійсно? Хто краще? Певно той, в кого вже не малий досвід, а це точно не я. Незважаючи на все, що я пройшов, мені не вистачало досвіду проти нього… Це з’їдало мене з середини. Сумнів у власних силах це вже програш… Ще один будинок. Стрибок і я там Тоді стрибок вниз на вулиці. Приземлився, перекотився, побіг далі по вузьких вуличках. Крокодил був прямо наді мною. Але він мене не бачив. Я побіг швидше. Знайшов низький будинок. Ноги вибігли по стіні, руки знайшли опору. Піднявся. Тепер я зовсім близько. Перед нами була височенна стіна. Крокодил щось прокричав. Амортизатори на механічних ногах почали шуміти. Він пригнувся, а тоді розпрямився і стрибнув. Стрибок вийшов високим. Він зачепився руками за дах. Але на щастя той не витримав і Крокодил полетів униз. Я був зовсім поряд. Дерев’яний дах не витримав. Я не встиг відскочити і ми обоє провалились… *** - Вставай! Шаман! Вставай! – В голові лунав знайомий голос. - Рижий ти? – подумав я. - Я! Піднімайся! - Ти ж помер – спохватився. – я ж бачив, як ти помирав. - Мене вже не має – сумно сказав той. – Ти так і не прийшов… Мене охопив сором. Я кинув одного з своїх. Я не про Привидів. Він був моїм другом. В голові пролетіла та картина. Останні слова: - Тільки ви по швидше, Окей? Я не хочу помирати! – Я відчув, як Рижий з надією дивився на мене. - Ти тільки тримайся! – я не повертався до нього. В мене на очах виступили сльози. В голові пронеслось «п’ятий». - Я не зміг би нічого… - Та знаю. – відповів той. – Ти піднімайся, давай! Тобі ще багато чого треба зробити. - Зараз-зараз! – промовив, але нічого не зробив. - Ми всі з тобою – підбадьорював мене Рижий. – Пацани тобі привіт шлють… - Може скоро побачимось – я не стримався. - Залежить від тебе. Якщо зараз не змусиш себе піднятись, то згориш. Тоді точно побачимось… - Ти б мене підняв – простогнав я. - Як хочеш – це вже був голос Крокодила. *** Я прийшов до тями. Світ повільно обростав кольорами та звуками. Виявляється останні слова я сказав в голос. І от мене за барки тримали механічні руки Крокодила. Мить і моє тіло проломило собою двері. Як виявилось я вилетів з підпільної нарко лабораторії. Ми впали прямо на стіл з перегінними кубами та іншим інвентарем. Там вже щось загорілось. Рижий не брехав про пожежу. Спина ударилась в двері іншої домівки. Я зсунувся вниз. Люди по-визирали звідусіль, але не встрявали, боячись помсти Крокодила. До речі про нього… Він швидко наближався до мене. Я спробував підвестись. Коли я майже піднявся, він ударив ногою мені в груди. Двері позаду не витримали і я ввалився всередину. Перекотився. Перед очима все пливло. Крокодил зайшов всередину. Рефлекси врятували мене від удару лівою. Правий я прийняв рукою. Наче шпалою. Одразу двійка йому в голову. Тоді два хуки по лиці. Нога в колінну чашечку. Але йому було все одно. Нога ж механічна. Вона так просто не зламається. Він ударив кулаком мене в груди. Я відлетів назад. Знову в стіну. Він побіг на мене. Цей раз я зреагував швидко. Стрибок вбік. Він не розрахував сил і протаранив стіну з фанери та підручних матеріалів, а тоді впав. Я вийшов з будинку. Він повільно піднявся. Розвернувся до мене. Я кинувся йому в ноги. Схопив, підняв і поніс до найближчої стіни. Він заволав. Значить в мене все виходить. Удар кулаком в корпус. З іншого боку. Тоді знову, справа по печінці. Його нижнє ребро не витримало. Він не одразу це зрозумів. Його механічна рука схопила мене за плече. Я відчув як моє тіло відривається від землі і летить в невідомому напрямі. Його імплантатами можна підняти до кількох тон, що йому моя вага? Я ударився спиною в стіну з шиферу. Відчув тріск. Сподіваюсь це стіна. Він швидко скоротив дистанцію. - П***а тобі урод! – прогарчав він. Знову схопив мене за барки. Моє тіло з розгону проломило стіну з шиферу. Дзенькіт в вухах, вертольоти в голові. Все наче уві сні. Люди, які щось кричать. Старі поломані меблі. Кулак летить мені в лице. Все на що я спромігся, це відхилити корпус назад і уникнути удару. Він ударив ногою збоку. Я розвернувся, виставив руки, але не допомогло. Я полетів в шафу. Щось він зовсім не виглядав, як лох. Ясно чому сектантам приходилось рахуватись з ним. Спиною проломив дверцята. І з’їхав униз. На мене попадав весь одяг, який там був. Тіло не хотіло підніматись. Він був усе ближче. В один момент я ударив по механічній стопі. Він зашпортався і полетів на мене. Другою ногою я відкинув його подалі. Він розтягнувся на підлозі. - Здавайся! – задихано крикнув йому. - В тебе є ще сили говорити? – він спробував піднятись. - Я тільки розминався. – Я теж поволі почав підніматись. Голими руками я не виграю. Це ознака тупості. Та й так не факт що й інакше виграю. Запаси адреналіну та тестостерону підходили до кінця. Я вже шкутильгав на одну ногу. Він теж ледве рухався. Поки що. Я схопив стілець і жбурнув у нього. Він не встиг закритись і знову впав на землю. Я був майже над ним. І тут сталось те, чого я не чекав. В його імплантатах були капсули з стимуляторами. Він прийняв одну з них. Встав наче нічого і не було. Я метнувся до кухонного стола. Схопив пляшку, розбив об голову. Він все ж встояв. Потягнувся рукою далі, схопив чайник з окропом. Пирснув на нього. Він закрився руками. Але кілька капель все ж попало. Я замахнувся чайником в лице. Влучив. Кілька його зубів попадали на підлогу. З іншого боку... Він перехопив руку. Другою схопив за плече. - Сюрприз, сука! – він усміхнувся ротом повним його власної крові. До його рук були підведені електроди. І я дозволив йому зробити замкнене коло. Навіть не знаю скільки вольт пронизало моє тіло. Точно не пам’ятаю, але здається я кричав. Мене смикало і палило. Коли я вже не витримував, усе закінчилось. Аж тоді він відпустив мене. Точніше дозволив мені впасти на коліна. Але не надовго. Знову підняв мене і жбурнув в двері. Я викотився на вузеньку вуличку з маленькими хатками, які тісно стояли одна біля одної. Сил встати не залишилось. Я поповз до найближчої стіни. Оперся на неї і почав поволі підніматись. «Давай! – підганяв себе – ще трішки! Ти зможеш! Рухайся, лінива скотина! Отак! Вже майже…» Він був зовсім поруч. Улар кулаком по ребрам. І ось я знову на колінах - Всю батарею на тебе потратив – сказав Крокодил. Я промовчав. - Класна штука – він продовжив. – гарно працює. А ти молодець, мусор! Не чекав. - Я не мусор, сука ти галіма – на ці слова пішла вся ненависть. - Огризаєшся – зареготав він. – зручно стояти переді мною на колінах? Я лише плюнув йому під ноги. В нього на лиці з’явились жили. - Ти помреш швидко – сказав він. Він замахнувся рукою, але не ударив. Його зап’ясток залізною рукою тримав Фестиваль. - Ти хто на**р такий?! – заволав Крокодил. Відповіддю йому став удар в голову. Той відійшов тримаючись за лице.. Фестиваль повернувся до мене. - Як ти? – підморгнув мені наче нічого не сталось. - Бувало і краще – Я ліг на землю від безсилля. - Почекай, зараз допоможу. - Ага, Я не поспішаю – Очі самі закрились. По звуках я чув як Фестиваль його гамселить. Удар чогось важкого в стіну. Звук наче від іскри. Скрип металу. Вереск Крокодила. Здається Фестиваль повідривав тому імплантати. Я відчув, як у мене тряслись руки та коліна. Я більше нічого не чув. Навіть не знаю, скільки я лежав в темноті. Згадався жарт Монаха «якщо перед очима потемніє, головне, не йди на світло…». Хтось підняв мене з обох сторін попід руки. Укол стимулятора в шию. Очі відкрились самі. Мене несли Танк і Колос. В крові, побиті, але в цілому, без серйозних травм. Переді мною Фестиваль тягнув по землі непритомного Крокодила. - Де Хімік? – слабо простогнав. - Я позаду, прикриваю – обізвався той. - А мечник? - Зник. Не думай про нього. Я спробував іти сам, але зашпортався і ледь не впав. Мені не дали дістатись до землі. Близнюки міцно тримали мене на своїх плечах. Фестиваль повернув голову до мене і підморгнув: - Тримайся, брат, ми з тобою!

ID: 572997
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.04.2015 20:12:28
© дата внесення змiн: 08.04.2015 20:12:28
автор: Тост

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (331)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Синонім до слова:  Ванна
dashavsky: - Тіломийка.
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
dashavsky: - Морзе.
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мафія
Юхниця Євген: -
Нові твори