Немец выдернул штык, перерезав последнюю нить.
Мне недолго смотреть в это дымное небо июля.
Я хотел добежать. Получилось. Но лучше бы пуля.
Впрочем, я никогда ничего не смогу изменить.
В том, что штык – молодец, убедил нас безусый старлей.
Мы своих молодцов по команде примкнули к винтовкам,
Через бруствер бросок, как обычно, без артподготовки:
"Бог войны" ничего не нашел для "царицы полей".
Вот упал лейтенант, от бессилия сжав кулаки.
С пулеметом не спорь, нам до ближней дорваться бы драки!
До траншей их - рукой... А вот это, кажись, контратака!
Лейтенант не сказал - немцы тоже ходили в штыки.
Тот, напротив меня, он отлично сыграл свою роль,
Может, опыт помог, а быть может, такое везенье,
Влево шаг, жесткий блок и короткий удар под сплетенье…
Дай вам Бог никогда не познать эту страшную боль.
*****
Немец выдернул штык, перерезав последнюю нить.
Мне недолго смотреть в это дымное небо июля.
Я хотел добежать. И ошибся – уж лучше бы пуля.
Но уже никогда ничего не смогу изменить.
Змальовану Вами картину я бачу так само, і трагізм з неї нікуди не зникав, єдине, і справді, зміщення акценту вийшло у цьому моменті з небом. Так би мовити, інший відтінок додався. Але це і окраса вірша, якщо його можна прочитувати по-різному
Дантес відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно, вся справа в небі. Для мене воно було тільки фоном для останніх кадрів, для Вас - втіленням прекрасного, але вже втраченого життя.
Ви прочитали більше, ніж я написав
Ліричний же, а не романтичний) І він справді такий. Проникливий, як останній промінь сонця в наближенні темряви. (Пронзительный - рос. відповідник наглядніший). Життя, що вислизає з рук.
Тут справа зовсім не в дівчатах і квіточках, а в контрастах, які вдалися. На фоні такого собі натуралізму раптом підносите погляд вгору і в цьому моменті - вся мить. Остання і усвідомлена.
Це звісно моє суб"єктивне сприйняття як читача=)
Дантес відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Проникливий - проницательный, а пронзительный - пронизуючий, здається, так. Хоч не вцьому суть. Я. може, зачерствий, але картину бачу трохи інакше: лежить хлопчина горілиць, бо так впав від удару, перед очима - задимлене небо, а в голові тільки одна думка: краще було вмерти від кулі, може, це було б не так боляче. А він, дурний, так хотів добігти... Він навіть не чіпляється за життя (остання нитка вже перерізана), прокручує в голові кадри своєї останньої атаки і шкодує тільки про спосіб, у який помирає. І в цьому, крім трагізму, ніякої лірики) Але жінки справді бачать світ по-іншому, і я Вам дякую за таку прочитку вірша.
"Мне недолго смотреть в это дымное небо июля"
сильний рядок і гіпнотичний. звучить і звучить. своїм ліризмом він тільки підсилює загальний зміст. Прекрасно.
Дантес відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, ці дівчата! Навіть у такому вірші відшукають єдиний ліричний рядок. Ну що ж, якщо лірика користується попитом, даю лірику)
