А ми живем на балі-маскараді
Під масками ховаємось усі
На масках чи ридаємо, чи раді
Та невідомі на душі
А як хочеться зірвати
Кинути й забути на віки
Перестати все ховати
Від інших у собі
Та не можна так відразу
Інші маски не знімуть
Засміються, загелгочуть
І далі невідомими підуть
А як хочеться усім сказати
«Я не той, кого ти знаєш»
Істинне всім показати
Та ж просто не пізнають
І навіть найріднішим не все відкрити можна
Тяжко відчинити двері до душі
Що вони побачать в цьому? Хтозна
І невідомо чи ті до них візьмуть ключі
І тільки ніч усе ховає
І тільки в ній я сам на сам з собою
Вона мене завжди признає
Завжди тихим світлом заспокоїть
