-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
не знаю, не можу гадати. я не так давно почав звертатися до можливостей інтернету, я серд химер не шукав ні знайомств, ні співрозмовників, бо так хотілося при розмові очі співбесідника бачити, лице, як у ньому відчсвічує сказане чи почуте.
а ведьми скоро прийшв той час. що не стало з ким вести ці розмови, дуже рано і так багато пішло із життя і друзів моїх, і однолітків, приятелів, знайомих, подруг...
не знаю, скоріше нам не випадало бути знайомими, ви вельми неординарна людина, цікава жінка, володієте словом, я таке не забуваю і пропускаю повз увагу. але.. - і пам/ять вміє зраджувати
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це у моєму стилі, це із моєї душі мотиви, це й словом моїм - як підгледіли-пілслухали! недарма крутився, наче вовчик навкруг кошари, вишукуючи, бо підказувало над серцем: то душу стрінеш тут із твого світу, і слово її, і казки її!
дякую, що стільки себе загубленого у вашому куточку знайшов я. хоч у сестри вас забирай
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я ще нікому нічого хорошого не принесла....навпаки... Звісно, мені приємно, що те єдине, що я вмію робити, комусь подобається...
І ще у мене нав'язлива думка вже давно у голові крутиться, що я вже спілкувалася з Вами...
Кажуть:з миру якщо якщо назбирати
По одненькій всього лише ниточці,
Буде бідний сорочку вже мати,
Буде гарна у нього свиточка.
Ваші співи світло-весняні
Душу гріють яскравим сонечком...
Я-той бідний ,сорочку що має
Завдяки Вашим віршикам-ниточкам.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро ДЯКУЮ Вам, Олексію! Такі коментарі гріють у найхолоднішу погоду!
Отримала насолоду не тільки від твого, Любонько, весняного душевного вірша, а й від поетичного діалогу з Оленкою! Ви обидві неймовірні поети і надзвичайно великодушні з великим серцем, в якому стільки любові до людей і до світу. Хай же буде до вас обох життя привітне!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро ДЯКУЮ Вам, Олю, за такі побажання від нас обох дякую!
І Вам хочу у відповідь побажати всього тільки світлого і хорошого!!!