Так, кажуть люди ,щиро не буває-
різниця в віці ..й не кохання це.
Старого юнна терпить, не кохає
і не цілує зморщене лице.
Вони зустрілись ,так було по долі.
Він бачив світ, відпив сповна життя,
минулий рік вона ще вчилась в школі-
майже дідусь і зовсім ще дівча.
Оторопів… якась страшна омана.
Вона! Зі сну.. та ні… це він здурів!
Ще незнайома ,а така кохана-
він тільки нею все життя горів.
Вона проходить мимо, як інакше?
Чим зацікавить дівчину старий?...
-Пробачте, чим багате місто ваше?,-
вона спитала . Він стояв німий…
Пройшла хвилина…Далі було місто…
розмови… кава … випав перший сніг…
її життя заповнилося змістом…
а він її утратити не зміг…
Нехай не судять, бо вона кохає,
цілує його губи і чоло.
Різниця в віці? Серце не питає,
бо знає, що кохання їх звело.
Шоб я так жив! Крутий дідусь!!!! Гарна оповідочка. Як говорив граф Каліостро: "Люди діляться надвоє - перші, кому від мене щось треба, а другі ті, що потрібні мені." А тут зійшлися інтереси обох - Йому духовне підживлення, їй - меркантильність. Але давайте вірити в казку!!!
Онофрійчук Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви так емоційно прокоментували...ще сміюсь.Дуже дякую!!!Але ж так буває,не лише в казці.
Цікавий і оптимістичний віршик,Але є одне "але".Від любові до ненависті один крок!Правда?
Ще багатство потрібне:або духовне,або матеріальне,-третього не дано.Згодні?
Онофрійчук Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А давайте повіримо в казку, бо я сама повірила цьому опівнічному віршу.