Зима в Мадриді: лист сухий
Знайомо пахне лугом в сіні,
Цілує сонечко братки –
Квітки, як в рідній Україні.
Безхмарне небо голубе,
Хмільне повітря зависає,
Літають мирно голуби –
На жаль, не так в моєму Краї...
Війна...Так боляче мені
Чекати миру насолоди.
Коли уже кінець війні,
Коли дійдуть урешті згоди?..
Всміхнуться знову діточки,
Налякані від мін і "Градів",
Підуть у школи і садки,
(У війни не захочуть й гратись)
Засіють миром всі поля,
Звільниться Ненька від заліза.
Запахне збіжжям знов земля,
Пташина защебече в лісі.
Вояк обійме рідних всіх:
Дружину, сина, не гвинтівку...
Збудує дім, і навіть в снах
Забуде про війну й криївку.
Кровлять і тріскають серця
Простих людей за Україну.
Багатих тішить бійня ця...
Невже всьому немає спину?
Найкращі гинуть за свій Край,
Фарбуючи все в колір крові.
Чому за наш "маленький рай"
Дістали стільки нелюбові?
Пожухлі зграбую листки…
Думки роями… Тільки вітер
Втирає сльози все таки,
Похитуючи голі віти…
Кидаю погляд на квітки,
Братки, як в рідній Україні,
Де на могили, у вінки
Кладуть синочкам нині…
Вклоняюсь, любі, вам усім,
І вояки і волонтери,
Несете ви надію в дім,
Відчинені вам всюди двері.
грудень 2014
(с) Валентина Гуменюк
Прекрасні слова. Відчувається біль автора за сьогодення в нашій безталанній неньці-Україні. Що ж до твору, то занадто багато збоїв у ритмі. Я б доопрацював би. Не поспішайте з публікацією. Наснаги Вам.
палома відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що ж до твору, то занадто багато збоїв у ритмі. Я б доопрацював би. Не поспішайте з публікацією. Наснаги Вам. 
доопрацювала!
