Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тост: Привиди нового світу Частина 1 Ціна помилок Розділ 2 - ВІРШ


Тост: Привиди нового світу Частина 1 Ціна помилок Розділ 2 - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 28

Пошук


Перевірка розміру




Привиди нового світу Частина 1 Ціна помилок Розділ 2

Прикріплений файл: Частина 1 (1).txt

2. 2042р Вавилон За день до: В палаті світило штучне сонце. Якщо подивитись в вікно, то можна побачити цікаву картину: сонце, море, пісок. А насправді за вікном все ще похмура осінь. Я стояв біля дверей палати. Шаман стояв на одному коліні біля ліжка і тримав за руку свою молодшу сестру. На його лиці були сльози. Сестра спала. Після того, що з нею сталось, вона так і не відкрила очей. Її прекрасне лице, тепер було в синяках і почорнілих гематомах. Колись прекрасні губи, були розбиті, потріскані. На їх місці було засохле кроваве місиво… Шаман опустив голову на ліжко. Я відвернувся. Не хотів дивитись. Мене розривало від злості: «чудовиська, вони мають заплатити за це» вирішив я. А що думав мій друг, я навіть не хотів уявляти. Він щось тихо їй шепотів (я не чув що), а вона мирно спала. На обладнанні, яке було збоку, висвітлювались якісь показники. Я глянув на них уважніше. - Фізично: вона в нормі – Шаман прослідкував за моїм поглядом – а от емоційно… - він замовк. - Ми покараємо тих, хто це зробив – я не знав, як ще його підбадьорити. Він подивився мені в очі. Друг був виснажений, помітно змарнів, під очима мішки. - Не просто покараємо. – його очі ніби загорілись – я хочу, щоб вони страждали! *** Зараз Будівля старої лікарні була майже на окраїні. Тут задумувався великий центр, але після карантину будову заморозили. Тепер цей незакінчений будинок в чотири повноцінних(з тридцяти п’яти запланованих) поверхи не викликав нічого крім остраху. Ми були в добрій сотні метрів за розваленими стінами будинку по якому колись довбанули з «РПГ». Нас розділяв степ з порослою, до пояса травою та залишками від воєнних, які й досі нагадують про те, що тут колись було. - Гарно засіли, сектанти срані – я віддав Шаману бінокль. – на сканері їх десь чоловік тридцять. - Озброєні? - Не бачу – я потряс маленьку зелену штуку з синім дисплеєм і білими точками на ній. – Ця х***я не… – я замовк. До нас «підходило» ще десять точок. - Це наші – заспокоїв мене Шаман. «Наші, трясця його матері! Ще б пізніше сказав!». До мене донеслась їхня лайка і мені стало легше. Цих я знав. Наша команда. Точніше Шамана, але мене завжди вважали за свого. А я вважав їх своїми. В нас навіть назва була специфічна, але по мені, то банальна – «Привиди». Раніше ніхто б не здивувався. Але не в еру, коли людина мало чим відрізняється від роботів. Справдились історії Айзека Азімова. Того зараз таку банальщину не зустрінеш… *** В закритій резервації на яку перетворилось місто є свої плюси. Нас не посадять за те що ми збирались зробити. Стрільби не має бути. Ні, зброї є багато, а набоїв… За останній рік я чув постріли чотири рази і то палили воєнні (два з них в мене), які залишились на закритій території. І це при тому, що кожен день кілька людей були по-звірськи вбиті. - Розбирайте – світловолосий, кремезний Гоша відкрив дерев’яний ящик. Ми заглянули і ахнули. Кастети, бити, ножі, «викидухи», фінки, керамбіти, поліцейські дубинки, навіть парні палиці «бастони» (філіппінське бойове мистецтво, улюблена зброя Шамана), томагавки (я забрав один з них) і багато чого іншого... - Ти це в Марка слямзив? – Шаман ще не відійшов від шоку. - Чому слямзив? – не зрозумів Гоша. – Він сам запропонував. І просив передати вам двом, що він залюбки поміг ще, але це не його територія. - Може воно і на краще – буркнув Шаман. – Переодягайтесь і беріть маски. За останній час команда виросла. Тепер нас було дванадцять. Дванадцять озлоблених привидів в темно сірому камуфляжі та чорних масках з білими полосами на ній. В кожного вони розмальовані по різному, щоб ми знали хто є хто. В мене вздовж, зверху вниз, товщиною, як пальці. В Шамана, нагадують білу долоню. Привиди розділились на шість груп, по двоє в кожній. Сонце ще не зійшло, але вже світлішало. Трава по пояс приховала нашу присутність. Ми непомітно підібрались під стіни лікарні. План простий: тихо і швидко заходимо, і витягуємо лідера. По можливості живого, але… Я йшов в парі з Рижим, низькорослим широкоплечим пацаном сімнадцяти років. Я давно знав його – ми з ним періодично працювали на Марка, одного з місцевих лідерів. Він йшов притулившись до стіни, а я за ним. До найближчого вікна лишалось кілька кроків… *** За три дні: Шаман Приймальня Марка була схожа на палац. Але не на королівський: тут не було непотрібної розкоші. Відчуття були наче знаходишся в шатрі вождя скандинавських племен. Темно, тільки самотній вогник світить бозна-звідки, і Марк (він же вождь) сидить на своєму троні. - Повір, для паніки немає причин – Марк говорив в своїй звичній заспокійливій манері. Наче ти його друг, наче ви рівні, наче він не старий, сивий кремезний дідуган, який, проте, переламає тебе пополовині, як сірник. Наче він не головний в єдиній безпечній частині міста, завдяки якому все й тримається «на плаву». Але в той же час я чітко розумів «хто є хто». - Тоді чому я не можу вийти за межі території? – я покосився на Гаврила – охоронця, який стояв біля дверей. - Твою сестру бачили на території сектантів, але це не привід для занепокоєння. Ти хлопець гарячий, сильний – багато чого можеш натворити… Я закипів від злості. Мозок наче горів, перебираючи різні картини того, що могло статись з сестрою. В мене крім неї нікого немає. Я не знаю, що з моїми батьками. Ми з друзякою Вавилоном тоді сиділи в СІЗО. Вавилон за нанесення тяжких, я – за те що вступився за друга… - Якщо з нею… - я щосили гнав ці думки від себе. - Я відправив людей на її пошуки. Ти їх чудово знаєш… В цей момент двері відчинились. Велетень Гаврило відскочив напоготові захищати боса ціною життя. Але не довелось. Зайшов юнак трішки вищий за мене, спортивного тіло складення. Коротко стрижений, русявий з зеленими очима і горбатим носом, на засмученому лиці. Я ледь не вдарив себе кулаком по голові: як я міг не впізнати Вавилона? Я не встиг навіть запитати, як він заговорив: «Твоя сестра в лікарні…». Далі я не слухав. Мене ніхто більше не зупиняв… *** Зараз Вавилон Рижий подав знак: «Всього один». Я ствердно кивнув і підкрався до вікна. Ми порахували до трьох (на пальцях) і напали. Підло зі спини, двоє на одного, але нам було насрати. Рижий схопив того ззаду за шию і почав душити. Я закрив тому рот, щоб не почав кричати і пробив кілька раз в «сонечко». Той був без шансів. тіло тихенько сповзло на землю. Рижий доторкнувся до навушника: - Один в нас – повідомив він. - Молодці – донісся голос Шамана. Він з Хіміком участі не брали, лише координували нас. Я тим часом ставив маяки. Це пристрої які контактують між собою. За допомогою них через кілька секунд ми будемо мати всю карту. - В мене вже двоє – в моєму вусі пролунав голос Гоші. - В нас – поправив його напарник. Той не відповів. Далі знову була тиша. Ми обійшли нашу частину і стали підніматись на другий поверх. - Підніміться на четвертий! – це вже був Ланц. – ми дещо знайшли. - Що? – спитав я. Відповіді не було. - Що будемо робити? – спитав Гоша. - Ми з Рижим наверх перевіримо – сказав я. Решта – робіть те, що повинні. Браслет на моєму зап’ястку завібрував. Я доторкнувся до нього. «Останній маяк вже поставлено». Тепер в нас була голографічна карта всієї будови. Ставало світліше. Тепер я міг все роздивитись без проблем. Стіни, зроблені з червоної цегли, місцями потріскані і зруйновані. На деяких сходових клітинах відсутні самі сходові клітини, тільки прогнилі дерев’яні балки. На першому поверсі (через який ми зайшли) було кілька коридорів, один з яких вів у підвал (куди пішов Колос і Раста), а інший вів наверх (куди йшов я і Рижий). Добре, що на цій сходовій були сходи. Правда тільки метр в ширину, але і то добре. Відстань між ними, правда була набагато більша. Я йшов перший, Рижий за мною. Ми якомога тихше піднімались вверх. - Що там на карті? – спитав він. Я глянув. Будівля була в формі прямокутника. Ззовні був коридор, а посередині – плутані лабіринти з кімнат. Крізь розбиті вікна подув вітер. Відразу ж за ним донісся набір матюків. Я збільшив масштаб карти. - Троє – беззвучно промовив я. Ми пішли обережніше. «Трійця» знаходилась в одній з кімнат. Грілись біля вогню. Я заглянув в двері і різко назад. «Пронесло» я полегшено видихнув. - Що будемо робити? Рижий знизав плечима: - Ти старший. Я не встиг відповісти. - Почекай, піду посцу… – почулось з кімнати. Ми переглянулись. Часу на «чекай, дай подумаю» не було. Сектант був вже в дверному проході… Він не встиг дійти. Кастет в правій руці попав йому в щелепу. Почувся хрускіт і він впав. Рижий з ножами напоготові вже залетів у кімнату. Я забіг слідом за ним. Ті не встигли спохватитись, як Рижий вже загнав ніж одному з них під ребра. Я налетів на другого: лівою схопив за барки, правою (з кастетом) почав періщити його куди міг. Ніс, щелепа, сонячне сплетіння і аперкот в голову. Сектант впав не видавши ні звуку. Я подивився на Рижого. Він стояв над тілом і не рухався. Я підійшов ближче і ахнув. - Синтетик? – спитав він. Я ствердно кивнув. У хлопця (майже всі були молодші від мене) була штучна щелепа і ліва рука. Шкіри на імплантатах не було. Вони переливались сріблястими кольорами. Синтетиками називали людей з механічними частинами тіла, будь то орган, сустав чи кістка. А може і все разом. Битись з таким досить небезпечно. Хоч я не звик радіти смерті, але добре, що Рижий його грохнув. Я схилився над ним і почав оглядати. Вони носили чорні ряси з каптурами. Свідки нового пришестя, як вони себе називали. Сама поширена релігія (і сама радикальна) після поділу світу. Не терплять іновірців, вони напоюють своїх наркотиками в вигляді «очищаючої настоянки», перетворюючи їх в фанатиків. Одна тільки приналежність до секти каралась смертю. Проте вони процвітали і поширювались як бур’ян. Самого устрою «непосвячений» не знав. Так само, як і не знав про те, яким чином вони все ще «на плаву». - Такі імплантати тут не виготовляють – я повідомив Рижому – він з «великої землі». - Вавилон, ти глянь, та вони озброєнні – я повернувся. Рижий показав мені помповий дробовик і пістолет. - Навіть набої є – він дістав з ствола магазин. «Непогано для зони карантину» - промайнуло в моїй голові. І тут до мене дійшло… - Ланц, прийом! Відповідай! Відповідай, б***ь – я ледь не перейшов на крик. Ніхто не відповів. Я вилаявся. Нажаль це не допомогло. Ніколи не допомагало. - Так, всі, прийом! Я з Рижим йдемо на пошуки. Решта робіть, що мусите. - Ми з вами! – пролунав бас Гоші. – піднімаємось по балконах. Я скривився. Там тільки плити – балконами це назвати важко. - Добре – мені не лишалось нічого ніж погодитись. – Тоді ми по сходах. Ще одне: сектанти озброєні і в нас ще троє, один труп. Синтетик до того ж… - Не добре… - почав Хімік, але Шаман його перебив: – знайдіть головного. Решта – п***р.

ID: 567731
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.03.2015 02:19:41
© дата внесення змiн: 19.03.2015 02:20:31
автор: Тост

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (323)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Синонім до слова:  Ванна
dashavsky: - Тіломийка.
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
dashavsky: - Морзе.
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мафія
Юхниця Євген: -
Нові твори