Сьогодні бачила ,як наклонилось небо
Перед підсніжником-провісником весни.
Голубило і щічки цілувало ,
І шепотіло ніжно так :"Рости !
Я розумію : хуга й холоди ,
Понад землею чорний смерч несеться,
А ти цвіти! Бо хто,якщо не ти
Серед недолі людям усміхнеться?
Тебе благословлятиму я поглядом щодня,
Янтарним променем зігрію душу й серце,
Тільки живи! Я Ангела зішлю
Непрохану сльозу з щоки утерти ".
Підсніжник мило так голівку нахилив,
Пелюсточки молитвою цвіли...
Вселенським храмом здався Божий світ!
Люби ! Я придивилась , а підсніжник той ...
Оксаночко! Це ж ти !
(на День народження Оксанки Пронюк ).
Дорога Олюню!Ти знайшла таку чудесну музику слова для нашої дорогої іменинниці.Дозволь і мені приєднатись до Твоїх вітань і написати ці рядки. Я вітаю жінку-квітку,я вітаю жінку-бджілку,я Тебе вітаю Ксаню, славна, мила УКраїнко!!!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Золота моя Оленько, жінко сонця і дорогої уваги! Я дякую Тобі за дорогі слова, за Твою ніжність і милість. Мені назвичайно (до сліз!) приємно. А ще більше хочеться бути тим підсніжником, бодай дотягнутись до його світла. Обймаю, рідна!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оксаночко ,ти і є тим підсніжником - будиш світ зі сну,засвічуєш його собою !Дякую Богу за тебе !
Яка щира й тепла присвята нашій Оксаночці - світлій і милій жінці! Вона, справді, як ніжний життєдайний підсніжник! Хай береже її Господь і Вас, Олечко!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00