Не знав, що можна закохатись у вірші́ -
Чужі, але, як дивно, наче вже свої,
Бо так лягають до душі,
Що аж пече!.. І замовкають солов`ї,
Зникає світ, немає поряд вже нікого,
Лише слова і почуття...
Я в них тонув, п`янів , як від вина хмільного...
Я проживав, я випивав чуже життя
По краплі суму, радості і горя...
Я розчинився, зник, про все забув...
У хвилях почуттів, що глибше моря,
Я серед рим купався!.. Я втонув...
Чи можна закохатись у вірш́і?
Ні, не свої, чужі.
Чужі?..
Безумовно можна! Є вірші які прочитаєш і наче жаром обпече зсередини, або мороз по шкірі! Вірші які проникають в твою душу світлим промінцем. От як в них не закохатися?! Прочитаєш раз, а під впливом ходиш декілька днів. Чудово!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
и они,как донор...обязательно в жизненно-нужный момент дают новую кровь в душу...и лечат её... там (ниже)заметили,что это увлечение? так всё от "чистоты и доброй воли донора" зависит...и от того,нуждается ли душа в этом...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
и они,как донор...обязательно в жизненно-нужный момент дают новую кровь в душу...и лечат её... там (ниже)заметили,что это увлечение? так всё от "чистоты и доброй воли донора" зависит...и от того,нуждается ли душа в этом... 
Наверное уже утонул...без иронии... 
