Автор музики - Віктор Ох
Край неба ледь жеврів, туман поміж верб лився косами...
Я слідом за батьком пірнув у росяву імлу.
Йшли полем і лугом до берега, вкритого лозами,
Щоб разом з птахами зустріти ранкову зорю.
Минулися зорі, сточилось століття, не вичешеш
Злий пух тополиний з чуприни — хоч плач, хоч не плач!
І хай вечорами ще пісню веселу мугикаєш,
Та в цьому театрі все менше актор, ніж глядач.
Частіше, ніж хочеться, згадують сиві однолітки
Про стежку отую, з якої нема вороття...
— Чом скисли? — питаю. — Чи ви переїли антонівки?
Погляньте довкола — ця осінь така золота!
Хай схід намурмосився… Дощ восени — ви не звикли ще?
І краще, і гірше, з водою, і з квасом було...
Раніш, ніж належить, нам літо ніхто тут не висвище.
Чом зморшки даремно взялись наганять на чоло?
Наш став обійма сніговій лебединими крилами,
Чи вихор гне верби, чи громи шматують блакить —
Негода минеться, розквітне бузок понад схилами,
І місяць зіпнеться на небо, ночей ворожбит.
Край неба зажевріє, трави укриються росами...
Хтось інший пірне у весняну досвітню імлу,
Пройде ті стежки, де в дитинстві ходили ми босими,
Щоб разом з птахами зустріти ранкову зорю.
надзвичайної мелодійно-тужливої краси вірш!(І музика заворожила просто!) Із нотками тихої ніжності, чарами української природи, чарівними образами! Дякую за неповторну насолоду
Tom d`Cat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я радий, що заглянули.
За музику хай автору приємно так гикнеться!
Щиро вдячна Вам за інформацію, я завітала на Ваш сайт, але в мене все це є і те про що ідеться я вже освоїла. Мені не потрібна спеціальна програма тому, що в мене вже в голові запрограмовані всі ці ритми і розміри.
З теплом душі до Вас,
я
Tom d`Cat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно! Якщо людина пише вірші, то все це в неї в голові є. Але погляд збоку – тим паче, механічний, ні до чого не зобов'язуючий – інколи допомагає.
Я вважаю себе більш-менш грамотною людиною, та після набору тексту у Ворді все ж таки "проганяю" перевірку орфографії. Помилка – як блоха: відразу й не помітиш, а там раз – і куснула...
На мій погляд читача - це справжня, щира українська поезія, яка не може залишити байдужими серце і душу читача! Браво!
З повагою і теплом душі до автора!
Tom d`Cat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
За непевними чутками, Ви переймаєтеся формою вірша...
Якщо не боїтеся компютерних програм, завітайте до мене на сайт: http://www.ritminme.ru/pro-programu-ukr/short
Можливо, цей інструмент Вам придасться.
верите ли - тоскливо-светлое настроение - таки бывает...и оно захватывает целиком и в красках...
ЗДОРОВО!!!
Tom d`Cat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Музыка...
Всё-таки стихи вторичны, а она - первична...
Прочувствовал музыку - приходят слова. Не совсем прочувствовал... Тоже приходят, но по привычке, и не всегда самым лучшим образом ей соответствуют.
Вірш написаний під заданий мелодією настрій і ритм, і цілком їм відповідає. Але і як самостійний вірш - чудовий!
Tom d`Cat відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за Вашу музику!
Без неї б цього вірша не було, і я навіть не знав би, що вірші можуть приходити, якщо просто заплющити очі й слухати незнайому музику без слів.