«Ох, лицарю! Видно, давно Ви не були в Англії!»
(Вальтер Скотт)
Джентльмени!
Ви чіпляєте біля серця
Хто білу, хто червону троянди,
Запитуєте мене, прочанина,
За кого я – за Йорків чи за Ланкастерів.
А я просто давно не був в Англії.
Джентльмени!
Ви їдете воювати
Не в гори Шотландії,
Не до замків Шампані,
Не на зелені схили Ірландії
І навіть не до скелястого Вельсу
(Не розумію!
Я просто давно не був в Англії…)
Джентльмени!
Вам залюбки щербити мечі
Тут – у Нотінгемширі
І на луках медових графства Кент,
Вас дивує,
Чому мене не сповнює ненависть
До Йорків чи то до Ланкастерів,
Чому я досі не підшукав зброєносця,
Не начистив до блиску лати,
Не додав троянду до герба
Свого гонорового роду
(Певного кольору).
А я просто давно не був в Англії.
Джентльмени!
Я не проти пролити трохи
(А може й не трохи)
Червоної англійської крові –
Таки своєї.
Тільки поясніть мені – за що?
В ім’я якої мети священної?
Бо давно я не був в Англії…
Думаю, що ні йорки, ні ланкастери не варті, аби за них проливати свою кров. Та й узагалі - мало що у цім світі того варте. На жаль, не завжди вдається НЕ проливати...
Небесної опіки Вам, Артуре!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні Йорки, ні Ланкастери, звісно, того не варті... Але є на світі речі за які можна віддати життя... І треба інколи...
