О, яке чекання ніжністю сповите!
Стільки в серці жару, як нема ніде.
Стало яскравіше сонечко світити –
То моя кохана вже до мене йде.
Приходи скоріше, мов обійми літа,
Моя синьоока радість на землі!
Сяє все довкола променистим квітом,
Ніби то Всевишній сам того звелів.
Я тебе, тендітну, притулю до себе
І затихнуть тут же всі думки лихі.
Як з тобою добре! Ніби і не треба
Завтра воювати їхати на схід.
(22.02.2015р.)
Доповідаю коротенько. Книжок не видаю, бо немає грошей.
Долучався до збірників "ВОЇНАМ СВІТЛА" та "ЖИВИ, НАДІЄ".
Став нещодавно лауреатом еко-фестивалю "ЛЕЛЬ" та конкурсу "Українська мова - мова єднання" за "Симоненкіану" та впорядкування збірника "Народ мій завжди буде!".
21-23 серпня спілкуватимусь в Одесі з творчими колегами-лауреатами.
Днями поїду з О.Удайком в Луцьк до В.Назарука...
А Ти, будь ласка, прочитай-послухай актуальний роздум "ВІН ТАКИЙ..."
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як зворушливо... І близько багатьом!.. Дай Боже, щоб увесь цей жах припинився і жінкам не довелося відпускати своїх коханих на Схід!..
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чоловіки воюватимуть, а жінки скоро голодуватимуть Все це не весело, але твердість Духу потрібно зберігати. Не маючи ні мільярдів ні влади над іншими, у нас залишається Бог у серці. Ми, Наталю, гріха не несемо, так що все у нас буде добре