Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): КАЗКА ПРО ВІЙНУ МІЖ МУРЛЯНДІЄЮ ТА ГАРКУХОЮ - ВІРШ

logo
Крилата (Любов Пікас): КАЗКА ПРО ВІЙНУ МІЖ МУРЛЯНДІЄЮ ТА ГАРКУХОЮ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 11
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

КАЗКА ПРО ВІЙНУ МІЖ МУРЛЯНДІЄЮ ТА ГАРКУХОЮ

В країні  Мурляндії проживали коти різних мастей: білі, брунатно-чорні та руді. Інколи вони сварилися між собою, але в основному, жили дружно: навесні пісні співали, восени овочі з грядок збирали, влітку будували будинки, полювали, на зиму м’ясо заготовляли.  Жили не багато, але й не бідували. Мали теплі  хатинки і все, що треба для прожиття. Діти-мурлянди вчилися у школах, особливо обдаровані після їх закінчення йшли до  вузів. Керував усім котячим братством король  Муркотун. На сході країна  Мурляндія мала кордон із країною  Гаркухою. У Гаркусі жили собаки, вони теж були різних мастей і часто гризлися між собою –  за кусень кістки, за частину подвір’я і просто так, бо собаки. Головного  пса – царя  Хитруна-Гавкотуна, боялися всі, слухали його, виляли хвостами перед ним, лягали на передні лапи, схиляли голови в покорі,  коли він проходив повз них.  
Король Муркотун був мудрим, хоч і не без вад – любив напхати живіт всякими смаколиками, погомоніти-потанцювати з чужими кицями-дамами на балу. У потаємній кімнаті свого палацу він ховав три великих клубки з нитками – білими, червоними та зеленими. Ці нитки мали одну надзвичайну властивість – скільки б їх не використовували, вони не закінчувалися. Раз у році король відмикав потаємну кімнату і заводив туди королеву. Вона  намотувала   на одну палицю білу нитку з клубка, на другу –зелену. З білої восени  плела королю й усім членам королівській родини  светри, вони охороняли їх від хвороб. Зі зеленої нитки під кінець зими   виплітла  накидку на трон. Може вам це видасться дивним, але  та зелена накидка якось впливала на те, щоб у Мурляндії не було голоду, щоб росли на полях злакові та овочеві культури, збільшувалось поголів’я великої й малої рогатої худоби, птиці тощо. З червоної нитки королева нічого не плела.  Брати її було заборонено. Червона нитка королівству була подарована небом на пам’ять про утворення країни Мурляндії. Її потрібно було просто пильно оберігати. 
Та якось руді коти, які жили ближче до  країни собак, тобто на сході,   збунтувалися. Мабуть, заразилися вірусом агресії, який час від час приносив  їм  у своїх холодних долонях вітер із сусідньої країни.   Руді коти подумали:
- Чого для членів королівської  родині в’яжуть  щороку з білої нитки светри, а для них, простокотів – ні? І чого червона нитка без діла лежить? Скільки ж можна було б з неї светрів наплести для них, рудих котів! Зібралося їх  якось зо пів сотні в одному з підвалів висотного будинку на окраїні Доненса  і вирішили рудошерсті, що хось із них проникне  до королівського палацу вночі, як буде проводитися великий міжнародний бал, вкраде  ключ у короля від потаємної кімнати, відімкнуть її й викрадез неї  моток червоної  нитки. Підготувалося рудошерсті до спецоперації ретельно і в ту ніч, коли у великій королівській залі проводився бал на честь свята врожаю,  здійснили свій підступний план. Одна поважна киця, яка була запрошена на той бал (Няма) згодилас допомогти рудошерстим за гроші. Вона обережно витягла ключ із кишені короля, коли з ним віталася й обіймалась при зустрічі.  Близько другої години ночі королівських охоронців звалив сон –  вони напилися з термосів чаю, до якого було всипане легке снодійне. Його підсипала кухарка  королівської кухні – біла киця Мурка, яка була нареченою Зубка – одного з рудих котів. Після цього діа рудошерстими –  Довговусик та Гострик, тихенько пробралися в замок, знайшли потаємну кімнату (її двері були помальовані в синій колір, вони про це дізналися від миші, яку впіймали біля королівського палацу),  відімкнули її й витягли з комоду клубок з  червоною ниткою. Потім обережно відчинили вікно і  викинули той клубок на вулицю. Їхні  спільники – Крутій,  Брехун та Коротун,   зловили його. Годину сиділи в трояндових кущах і чекали на умовний сигнал – тричі до ряду мовлене Довговусиком  «няв».  Крутій швидко підхопив клунок, як тільки той торкнувся землі,  а тоді всі троє метнулись до карети – й були такі. 
Король навіть нічого не запідозрив, як зайшов  до спальні після балу. Вартові довго не дрімали, снодійне було таким, що  діяло тільки  десять-п’ятнадцять хвилин.  Ключ від потаємної кімнати повернула королю та сама дама-киця Няма, коли прощалася з ним на балу. Вона знову його обійняла, потерлася об груди і непомітно  запхала  вкрадене туди, звідки його і взяла.   Команда рудих котів вдало і чисто  спрацювала.
   Коли клубок з червоними нитками попав до лап рудошерстих киць, ті  нав’язали з них багато светрів. Коти-крадії і їх друзі одягли їх,  то  підійшли до дзеркал і любувалися собою.
-	Які ми молодці! Які меткі та гарні! Виглядаємо так, як справжнісінькі члени королівської родини. Навіщо нам тепер  гладкий і пихатий король Муркотун? Не будемо більше його слухати, коритися його наказам. Збудуємо свою країну – країну рудих котів. Назвемо її, скажімо, так –  Рудокотія, і житимемо, як самі захочемо. 
Як тільки вони це промовили, з боку країни псів посунули танки, гармати й вантажівки з боєприпасами.  Чому, спитаєте? Та тому, що коти вдягли светри, зв’язані із червоних ниток. А цього невільно було робити. Червону нитку не можна було використовувати, її потрібно було лише оберігати, бо саме вона була запорукою незалежності країни. Почалася страшна війна.  Билися коти з котами, коти зі псами. Валилися будинки, горіли поля. Плакали старі й малі. Довго йшли бойові дії між Мурляндією і так званою «Рудокотією». Обидві країни були виснажені війною. Великий  смуток стояв довкола.  На кладовищах виросло багато  хрестів. Уже й не раді були руді коти, що червоні светри вдягли, бо вони не так гріли їм тіла, як спікали душі. «Що ж робити?» - думали рудошерсті. Складною ситуацією, що виникла в Мурляндії, скористалися сусіди-собаки (де двоє б’ються, там третій виграє), вони посунули на територію рудошерстих котів, стали на ній випробовувати всіляку нову зброю, в тому числі, й заборонену світом. Хизувалися своєю силою, ходили по етерах, скалили зуби, брехали всім, що вони, буцімто, ні при чому. Насправді саме вони вирішували всі найважливіші питання в Рудокотії.  Деяким рудим котам подобалось те, що відбувалося. Пси підкидали їм час від часу м’яса на спожиток і грошей. Натомість вимагали одного – послуху. Корилися. 
Та з часом війна набридла  і їм. Як закінчити її, рудошерсті не знали. Мурлянди –  теж.  Пробували вони заручитися підтримкою сусідніх західних країн, та ті не захотіли дати своє військо для вирішення конфлікту, вони мали свій ґешефт із псами.  Корм підкидали, ліки давали для поранених, а боротися із собаками та рудошерстими котами не хотіли. Навіщо їм зайвий клопіт? Військові дії ж далеко від них проходить.  Отож мурлянди, зорганізувавши військо зі своїх котів, відбивали ворожі атаки самі, як уміли, як могли. Їм вдалося  стримати наступ рудошерстих під керівництвом псів, але відвоювати відірвану територію так і не змогли. 
Мурлянди кріпилися духом і тілом. Вони все більше й більше заявляли про себе світові, акцентувати увагу на тому, що їхня боротьба – священна, що вони – потерпілі, Гаркуха -  агресорка, а коти Рудокотії – її прислужники. Багатьом рудошерстим стало соромно за свою поведінку, вони зрозуміли, що у свій час вчинили неправильно. Тож захотіли виправити свої помилки. Деякі з тих рудошерстих, які були знаними у своїй окрузі, вирішили провести таємно від псів нараду й запросити на неї впливових котів Рудокотії. Так і вчинили. Зустрілися товсті і довгошерсті рудики пізнього суботнього  вечора в одному з підвалів будинку, що стояв на окраїні міста Донса (тому самому, що і перше), зачинилися та й стали думу гадати, що ж  їм робити.
Кіт Гострокий каже: 
-  Треба зібрати всі сили й піти в наступ на короля Муркотуна. Він злякається, здасться, вся земля належатиме Рудокотії,  і війна закінчиться.
-  Не  можна. Його одразу підтримають друзі-леопарди,  шакали, пантери із сусідніх західних країн. Чув,  зброю обіцяли дати в разі наглої потреби,  - відповів довголапий кіт Гребко.
Кучерявошерстий  каже:
-  Ну, то берімо зброю  й  вигаймо  псів, що посіли нашу територію, поженімо їх аж у глиб їхньої країни Гаркухи.
-  Цього теж не можна робити, - втрутився  Зубко. – У псів є такі бомби, що ними можна всю нашу територію знищити, а може, й цілий світ.   
-    То що, в нас немає виходу?
-  Вихід завжди є. Треба тільки подумати і знайти його, - мовив Гострик.
-  Треба повернути клубок з червоною ниткою в королівський палац! - вигукнув кіт Мирник.
-  Але як? Там потрійна охорона, – зауважив кіт Крутій. – І біла киця Мурка нам уже не зможе допомогти. Вона у в’язниці. 
-  Треба прийти до мурлянлів з покаянням, слізно просити в них пробачення й віддати вкрадений клубок ниток, - продовжив свою думку  Мирник.
-  Але того, хто наважиться це зробити,  можуть засудити і навіть вбити, - зауважив Гострик.
-  Може бути і так. Але згадаймо, скільки вже вбито і покалічено у цій війні  котів! Треба врешті припинити цю бійню, - вставив своє п’ять копійок Довговуско.
- Мабуть, ти правий, - продовжив Зубко. -  Але хто піде до короля Муркотуна? 
-  Я, ти, всі, хто колись брав участь у змові. П’ятьох, правда, вже між нами нема, та  ті, які залишились, мають наважитись на цей вчинок, -  підсумував бесіду  Мирник, а потім продовжив: «Хто за мою пропозицію?»  Догори піднялося сорок чотири  хвости. Не підняла хвоста тільки киця Няма, яка терлася на балу до короля й витягла з його  кишені ключі.
-  Майже одноголосно, - повідомив Мирник. – Рішення прийняте і зміні не підлягає. 
Він вмочив хвіст у чорнило, яке приніс у торбі,  і хляпнув ним по стіні. 
- Ця пляма на стіні –  знак нашої згоди, -  мовив.
-  Коли вируша-а-а-ємо? – плачучи, спитала Няма.
-  На світанку. Відтягувати похід немає змісту, - сказав Мирник, якого обрали керуючим у цій справі. – Я накажу кротам вирити підземний  хід, який з’єднає нас з територією, вільною від собачого впливу, тобто з тією, де керує король Муркотун.  
     Усім сорока п’яти рудим котам, які вирішили здатися,   не спалося  цієї ночі. Вони крутилися, муркали, але сон до них не приходив. Хвилювання йому закривало дорогу. Коли годинник пробемкав п’яту ранку, коти скочили на лапи,  повиходили зі своїх будинків  і пішли туди, коди їм наказав Мирник – до ринку. Там, за останньою кабінкою туалету, був проритий тунель. Кроти виявилися справжніми молодцями. За мішок зерна, що був викрадений  зі складу псів-кулеметників і подарований їм, вони вирили за ніч тунель, по якому руді коти пробралися на землю, контрольовану  Муркотуном.  Як тільки вони вилізли з-під землі, їх оточили воїни Мурляндії.
- Лапи вгору, хвіст униз! Не послухаєте, стрілятимемо на ураження! – прокричав  один із них в гучномовець.
- Не треба стріляти! Ми прийшли здаватися. Ми беззбройні! – закричали руді коти.
- А що це  за сумка в одного з ваших? –  запитав начальник дозору,  брунатно-чорний кіт Воронове Око.
- В ній  клубок із червоними нитками. Ми хочемо його повернути королю Мурляндії.
- Відкрийте сумку  й покажіть нитки.
Мирник витягнув  клубок зі сумки й підняв його високо  над головою.
-	Гаразд. Підходьте по одному з піднятими догори лапами.
Руді коти так і зробили. Їх затримали. Повезли до слідчого ізолятора. Невдовзі рудих котів  допитали представники служби безпеки. Рудошерсті розповіли, як вони викрали клубок червоних ниток із замку короля і чому вони це зробили. Коти визнали, що вчинили злочин. Але зазначили при цьому, що не сподівалися, що через якийсь клубок ниток може розпочатися війна і що на ній  загине так багато котів.   
    Коли клубок червоних ниток опинився в руках військових мурляндів, вони одразу ж доклали про це королю. Той наказав негайно привезти клубок  до королівського палацу й забезпечити добру охорону транспорту, який буде везти  червоні нитки.
Як тільки клубок зайняв своє звичне місце в потаємній кімнаті,  військові дії припинилися, ніби їх ніколи й не було. Пси забрали з території т. зв. Рудокотії техніку і повернулися до своєї країни – Гаркухи.  Руді коти, які воювали проти своїх колишніх  співгромадян-мурляндійців, почали вити й просити пробачення у короля  та інших котів, з якими вони воювали. Король Муркотун тих, які щиро розкаялися, пробачив, жодного з них не наказав розстріляти чи ув’язнити, все ж  зобов’язав усіх рудошерстих, які   вчинили злочини,   сім років працювати на благо краю – будувати  нові дороги, заводи і фабрики за мінімальну зарплатню на тій території, де раніше велись військові дії. Втекти вони не могли, бо мали нашийники з датчиками, які фіксували їхнє місце перебування. А як минуло сім літ і  все те, що планувалося,  було збудовано котами-зрадниками, король наказав зняти з них почеплені ошийники, й дав їм волю.
Тих, які не розкаялися, заховали зброю (а таких було зовсім мало серед рудошерстих),  зловили й завели у підземні печери. Там вони не відлежувалися,  не відсиджувалися, а перебирали гречку, лущили квасолю, шили взуття та одяг  для котів – воїнів армії та працівників поліції країни Мурляндії. Хто цього робити не хотів, на самій  воді денно сидів. А хто хоче довго на самій воді сидіти?  Ніхто, правда? Тож  коти-злочинці старанно працювали, у вільний час добрі  книжки читали, які їм під ніс підсували, свою свідомість у добре русло наплавляли і з часом себе реабілітували.
   Мурляндія стала ще кращою країною, як була до війни. Люди знову зажили в ній, як одна родина – дружно й щасливо. Дорослі  працювали, статків наживали. А діти навчалися й мудрістю наповнялися. 
Країна Гаркуха розпалася на кілька царств, кожне з яких  уже не становило загрози для Мурляндії. А лихий цар Хитрун-Гавкотун утік кудись. Й досі ніхто не знає, де він. Може, лев його зжер, чи пантера розірвала. А, може, десь в норі живе, лапи і хвоста гризе. А щодо бомб – страшної зброї, яка всіх лякала і яої зібралося чимало на землі, то її спеціалісти на деталі розібрали й нової більше не виготовляли. Так вирішила на міжнароднім зібранні тварин усіх країн. Про це їхні представники  на папері написали й підписами своїми  скріпили.
Добре, що все саме так закінчилося. Правда? А могло  бути по-різному…

ID:  558405
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.02.2015 14:07:46
© дата внесення змiн: 26.08.2021 10:37:25
автор: Крилата (Любов Пікас)

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Льорд, Радомір, Михайло Гончар, OlgaSydoruk
Прочитаний усіма відвідувачами (687)
В тому числі авторами сайту (34) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Радомір, 19.11.2016 - 11:59
Захоплююче!
 
Шон Маклех, 19.07.2015 - 15:55
Прекрасний вірш! give_rose
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дитячий. Дякую. smile
 
Іванюк Ірина, 16.06.2015 - 18:55
Це і є взірець сучасної української класики . 12 16 give_rose
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. smile Гарного сну! 31 32 32 32
 
Андрій Хрущ, 16.04.2015 - 14:24
прекрасно,в вас талант 12
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це дитяче. Спасибі. smile 16
 
Льорд, 03.03.2015 - 00:41
Дуже гарно! У Вас душа світла! give_rose give_rose give_rose give_rose give_rose
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світла? Може й так, але в ній тінь журби останнім часом. 16 give_rose
 
Lana P., 16.02.2015 - 01:26
12 -у читанку!
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую. 16 Там є кого давати в "Читанку".
 
tamriko, 12.02.2015 - 14:05
Такой чудесный стих. flo12 heart flo12 heart flo12 22 22
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile give_rose friends
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯкую. Почитаю. 16
 
супер!!!читається легко ,піднесено.певно-дітям подобається
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дітям - так. smile 16
 
Сокольник, 09.02.2015 - 23:35
Люблю пейзажну лірику... У мене теж вона є...
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дя дітей. smile 16
 
Олекса Удайко, 09.02.2015 - 20:50
12 але:Ледве втримав дуба чуб, краще! biggrin biggrin biggrin
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
biggrin biggrin biggrin Діти писали твір за картинкою. А вчителька написала вірша.
 
РОЯ, 09.02.2015 - 17:57
12 12 12 smile 16 23
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile 16 16 16
 
OlgaSydoruk, 09.02.2015 - 17:33
12 12 Классно!Читаю внучке детские книжки -там нет таких стихов!Заберу! 16 08
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile 16 16 16 Дякую! biggrin 43
 
Оленка Зелена, 09.02.2015 - 16:02
Класно! Таких би віршиків по-більше в дитячих книжечках give_rose
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile 16 16 16 give_rose 42 43
 
гостя, 09.02.2015 - 14:10
Гарнезно!!! 12 flo26 heart
 
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дітям з природничого циклу. smile
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
Синонім до слова:  Прибулець
dashavsky: - Пришилепинець.
x
Нові твори
Обрати твори за період: