Вийди в ранці в садок - там дозріли вже наші клубніки
Я вночі, поки спала, це все тобі домалював
І роси на листки...
Я розставив риски і просив безтолкового нашого Ніка
Поки спиш щоб він тоже ще трошки поспав
І тебе в намальовані мною клубніки пустив
Я просив - день настав
І заварений чай
У тій кружці, що ти в нюю грієш долоніІ
І розломаний мною для мене цей спечений хліб
Я свій осад відстою, я язви тобою загою
Я візьму тебе в руки, ти мене на поруки
І за те, що ти потім полюбиш мене - я простив.
В паперовім садку - паперові черешні
То чого ж на губах їхній сік як реальна запечена кров?
Я терплю: ти проснешся І я тебе знову притисну нарешті
Я вкусив? Ти не бійся. Це просто черешні
Я любив? Я любив! Я так больно зробити не міг
А фінал? До фіналу нам сорок п"ять років
Твоїх сліз і пробачень. Моїх сліз і пробачень. А як?
В нас на блендері збито
Нашу сіль, біль і страх - всьо під током
Сірі люди назвали кохання пороком
А я домалював...
І десь в мене в кишках дійсно дуже глибоко
Б"ється жилка: а справді моя? А моя!
І не важно хто зверху
І зовсім не важно що деколи боком
Цей акваріум мій
І сюди підселяти нікого я не дозволяв.
Вже заварений чай і цукру як любиш
Я сьогодні не віриш? Пів ложечки не добрехав
Ти в мене зараз проснешся
І я тебе знову притисну нарешті
Я одужую - чуєш?
За вікном шелестять паперові черешні
Ти проснись, посміхнись
Я сьогодні щось вічне пізнав
