Що нам дає ось це кохання…
Питає певно кожен з нас,
У кожного своє бажання,
Ми мріємо і теж не раз.
В коханні криється та вічність,
Що нам дарує лиш тепло,
Із ним одержуємо спокій,
Й те щастя якого не було.
В гармоні різних почуттів,
Ми віддаємо лиш себе на віки,
І обіймаємо лише того,
Ким наше серце оповите.
Так не помітно лине час,
Що душу щиру розкриває,
І переконує не раз,
Кохання серце обвиває.
Від щирості цих почуттів,
Кохання нам дарує крила,
Як би ж не ти, я б полетів,
Так тільки душу полонила.
В полоні цьому ми відкриті,
І мріємо лиш бути з тим,
Хто дарував нам ось ті крила ,
Й життя що повне радощів.
Та є нажаль зворотність певна,
Кохання викликає біль,
Та він безжальний і нестерпний,
Самотність також поруч з ним.
І це страждання розриває,
Якщо взаємності нема,
І це найгірше що буває,
Одній лише ці почуття.
І ми чекаємо невпинно,
Та час нажаль не повернеш,
Лиш тільки віриш і кохаєш,
І розумієш ось це все.
А.А. Отченко
