Думок є безліч,
Слів незліченна куча.
Людська брехня -
Вона така пекуча.
І слухаєм її ми мало не щодня.
Безглуздо! Вірно!
Та ось воно - твоє життя.
І не кажи, що не брехав нікому,
Бо в першу чергу брешеш ти собі.
Не симулюй, що впадеш в кому -
Діагноз не поставлять лікарі.
Це ми псуємось ще з дитинства,
Коли говорим :.“ Ой болить... “.
Всього лиш це дитячі примхства,
Аби до школи не ходить.
Чому ж не думали тоді ми,
Що стане в звичку нам брехать.
І ніби маємо ми крила,
Та все не можемо літать.
Дурні слова запали в душу й серце
І приглушили наші почуття .
Думкам моїм усе не йметься,
Бо брешу інколи і я.
