З досвідченим старим котом
Зустрілось якось кошенятко,
Що гналось за своїм хвостом,
Ніби за мамою дитятко.
Воно то падало, то вмить
Зривалося і далі мчалось,
Старалося хвоста вловить,
Але йому це не вдавалось.
- Скажи мені, малий артист,
Нащо тобі по колу гнаться?
- Мені сказали, що мій хвіст,
Це саме більше моє щастя.
Тому і хочу я зловить,
Щоб щастя завжди поруч мати.
Всміхнувся старий кіт на мить,
І молодому став казати:
- Коли я був таким як ти,
Хочу тобі, малюк, признаться.
Мені казали, що хвости
І є найбільше наше щастя.
І я ловить його почав:
Не пив, не їв, весь час крутився.
Безсило падав, знов вставав,
Аж поки врешті не рішився
Просто піти, як і ходив,
Піднявши голову до неба.
Я відкриття тоді зробив
У той момент, малий, для себе:
Щодня відтоді знов і знов,
Став помічати за собою:
В який би бік я не пішов -
Мій хвіст завжди ішов за мною.
