На терезах завжди оті „за” і ті „проти”.
Та життя нас гартує кожну мить , кожен час ,
Залишивши сліди від тієї спільноти ,
Котра в серці карбує відповідний парнас .
А між тим все біжить , не збавляючи кроків .
Старість гору бере над отими , хто спить .
Ні . Мабуть не болить упродовж оцих років ,
Бо вже знов за старе – все собі підкорить .
Ніби з гуся вода постікало сумління .
Як дорвались до влади –все забули за мить .
Огортає біде вже котре покоління ,
Але з Ради поради нема як получить .
Серце не защимить , бо воно скам”яніло .
А ті сльози і біль , як змогли спричинить ?
Ні, цинізм не приспить так нахабно і сміло
Ту єдиную ціль – слово заборонить .
Скоро думи й слова матер”яльними стануть ,
Відтворивши бажання сотні тисяч ідей ,
Бо сама не нова ця ідея , що ранить
Та в напрузі чеканням морить вперто людей .
Де ж ті сили знайти , джерело самовтіхи ?
Щоби душі сповить вірою теплоти ,
Де раділи б я й ти , позабувши огріхи ,
А духовная сить відтворила мости .
Ті мости поєднання над бурхливим потоком
Сьогодення делем нашого битія .
Каменем спотикання від низьких до високих
Була вічною з тем між Всевишнім і „я” .
Сергій Бабінчук . Серпень 2007 року .
Чудовий вірш, життєвий...на мою думку ми всі стали перед фактом тотальної крадіжки... 
