Моїй дорогій матусі...
Я пам'ятаю хату над рікою,
І стріху, де гніздились ластівки,
Той зошит, де дитячою рукою,
Уперше я виводила рядки.
Я пам'ятаю-віршик був для мами,
Про всю дитячу ніжність і любов,
А в неї сльози на очах блищали,
Вона його читала знову й знов.
Сьогодні більш майстерно поєднати
Зуміла я із думами слова,
Та вже нема кому тих слів читати...
Якби була матусенька жива,
Вона б, напевно, кожен твір читала,
Раділа б, і пораду би дала.
Запам'яталось, як вона благала,
Щоб я в житті людиною була.
Мов у дитинстві, ніжними руками,
По всіх життєвих нелегких стежках,
Мене веде, неначе компас, мама,
Сіяючи зорею в небесах.
04.12.2014
